У Києві розпочали реставрацію історичної будівлі на Андріївському узвозі, 5/31 — будинку ювеліра Захара Брезгунова, який є пам’яткою архітектури місцевого значення. Вартість робіт становить 44,9 мільйона гривень, фінансування передбачене в межах Міської цільової програми Департаменту охорони культурної спадщини на 2026 рік. Роботи стартували 23 лютого і триватимуть до кінця 2028 року, що свідчить про комплексний характер проєкту та значний обсяг необхідних втручань.
Реставрація передбачає не лише відновлення зовнішнього вигляду будівлі, а й укріплення її конструкцій. Зокрема, планується підсилення дерев’яних перекриттів, оновлення інженерних мереж і стабілізація несучих елементів. Пошкоджені ділянки фасаду відновлюватимуть із використанням сучасної цегли, яку додатково укріплять металевими тяжами, після чого поверхні затинькують і пофарбують спеціальними реставраційними сумішами. При цьому всі автентичні елементи будівлі мають бути максимально збережені або відтворені відповідно до історичних зразків.
Науково-проєктну документацію для реставрації розробляли у кілька етапів. Початкову версію підготувала компанія «Архітектурна ліга», однак після змін у правилах визначення вартості будівництва під час воєнного стану проєкт було доопрацьовано «Шкрогаль архітектурним бюро». Оновлена документація пройшла державну експертизу та отримала позитивний висновок, що дозволило розпочати практичну фазу робіт.
Генеральним проєктувальником виступає ТОВ «Шкрогаль архітектурне бюро», а підрядником обрали ТОВ «Будівельний комплекс «Універсал». Вибір виконавця здійснювався через відкриті торги в системі Prozorro, що має забезпечити прозорість процесу та контроль за використанням бюджетних коштів. У департаменті наголошують, що функціональне призначення будівлі після реставрації змінювати не планують, що відповідає принципам збереження історичної автентичності.
Будинок ювеліра Брезгунова має значну історичну та культурну цінність для Києва. Його звели у 1814–1815 роках у стилі класицизму, а вже у другій половині XIX століття перебудували відповідно до нових архітектурних тенденцій того часу. Проєкт реконструкції затвердив міський архітектор Михайло Самонов, що стало частиною ширшого процесу формування архітектурного обличчя Андріївського узвозу.
У той період будівля отримала кам’яну прибудову з боку узвозу, де розміщувалися крамниці. Згодом цю частину надбудували другим поверхом, що дозволило використовувати приміщення більш ефективно. На другому поверсі здавали чотирикімнатну квартиру, тоді як на першому діяли казенна винна та бакалійна крамниці. У прибудові також працювали ремісничі майстерні та перукарня «Мішель», що робило будинок важливим осередком міського життя.
Окрім комерційної функції, будівля має і культурне значення. У різні періоди тут мешкали та працювали представники творчих професій, зокрема художник Олександр Туркулевич. Це підкреслює роль Андріївського узвозу як одного з ключових культурних центрів столиці, де перепліталися мистецтво, ремесла та торгівля.
Стан будинку протягом останніх років викликав занепокоєння фахівців і громадськості. Як і багато інших історичних споруд у центрі Києва, він потребував термінових реставраційних робіт через поступове руйнування конструкцій та зношеність матеріалів. Запуск повноцінної реставрації є важливим кроком для збереження архітектурної спадщини міста в умовах, коли історичне середовище зазнає постійного тиску через урбаністичний розвиток і наслідки війни.
Андріївський узвіз традиційно залишається одним із символів Києва, туристичним і культурним магнітом. Саме тому відновлення окремих об’єктів на цій вулиці має значення не лише для збереження історії, а й для підтримки культурного іміджу столиці. Реставрація будинку Брезгунова є частиною ширшого процесу оновлення та захисту історичного середовища, який передбачає баланс між сучасними потребами міста та збереженням його унікальної ідентичності.
У контексті повномасштабної війни питання збереження культурної спадщини набуває додаткового значення. Інвестиції в реставрацію свідчать про прагнення міста не лише відновлювати інфраструктуру, а й захищати культурні цінності, які формують національну пам’ять і ідентичність. Реалізація цього проєкту може стати прикладом того, як навіть у складних умовах можливо зберігати історичну спадщину та передавати її наступним поколінням.
