У центрі Київ на вулиці Кониського, 19 стрімко руйнується історичний будинок штабскапітана П. Г. Рутковського, зведений на межі ХІХ–ХХ століть. Про критичний стан споруди заявив пам’яткоохоронець Дмитро Перов, наголосивши, що будівля фактично перебуває на межі фізичного знищення через тривалу відсутність належного догляду та втручання в її конструкцію.
Йдеться про об’єкт, збудований у 1898–1901 роках у неоренесансному стилі, який є характерним для забудови Києва кінця імперського періоду. Будинок має архітектурну та історичну цінність, оскільки відображає містобудівні тенденції того часу, а також формує цілісність історичного середовища центральної частини міста. Втім, попри свій статус і потенціал для реставрації, споруда поступово втратила функціональність і опинилася в занедбаному стані.
Ще у 2021 році київський архітектор Микола Віхарєв представив проєкт реставрації будівлі, який передбачав її адаптацію під готель із частковим збереженням історичних елементів. Згідно з концепцією, фасад планували оновити, зокрема змінити його колір на блакитний, що мало надати будівлі нового візуального акценту та інтегрувати її в сучасний міський простір. На той момент ці плани виглядали як компроміс між збереженням спадщини та комерційним використанням об’єкта.
Однак за наступні п’ять років ситуація лише погіршилася. За словами Дмитра Перова, ключовим фактором стало зняття охоронного статусу після зведення нової висотної будівлі поруч. Це створило передумови для поступового демонтажу внутрішніх конструкцій і фактичного знищення історичного об’єкта. Активіст наголошує, що такі дії можуть свідчити про спробу довести будівлю до аварійного стану з подальшим знесенням.
На сьогодні всередині будинку вже демонтовано всі внутрішні та міжповерхові перекриття, залишилися лише опорні балки. Такий стан конструкції є критичним, оскільки будь-яке додаткове втручання може призвести до обвалу. Якщо демонтаж продовжиться і ці балки буде знято, будівля може втратити залишкову стійкість і зруйнуватися повністю.
Перов зазначає, що ще у 2021 році попереджав про можливі ризики для цієї споруди. Тоді його застереження не отримали належної уваги, а частина представників забудовника та пов’язаних структур називала їх перебільшеними. Водночас у публічному просторі з’являлися заяви про наміри відновити будівлю, що створювало ілюзію контролю над ситуацією.
Подібні випадки не є поодинокими для Києва, де історична забудова часто опиняється під тиском девелоперських інтересів. Експерти у сфері охорони культурної спадщини зазначають, що одним із поширених сценаріїв є доведення будівель до аварійного стану, після чого їх знесення стає формально виправданим. У результаті місто втрачає унікальні архітектурні об’єкти, які формують його ідентичність.
Ситуація з будинком Рутковського вкотре піднімає питання ефективності механізмів захисту культурної спадщини. Формально існуючі норми часто не спрацьовують на практиці, особливо коли йдеться про приватну власність і складні юридичні процедури. У таких умовах значну роль відіграє громадський контроль і активність пам’яткоохоронців, які привертають увагу до проблемних об’єктів.
Водночас питання подальшої долі будівлі залишається відкритим. Без негайного втручання з боку міської влади та профільних органів існує високий ризик втрати об’єкта вже найближчим часом. Відновлення навіть у разі часткового руйнування потребуватиме значних ресурсів і може бути технічно складним.
Історія цього будинку є показовою для ширшого контексту збереження культурної спадщини в Україні, де баланс між розвитком міста і захистом історичного середовища досі залишається крихким. В умовах активної урбанізації та післявоєнної відбудови ці питання набувають ще більшої актуальності.
