Національний музей мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків у Києві запустив сайт, де можна досліджувати його колекцію онлайн. Ресурс поки що працює в тестовому режимі, але вже зараз для перегляду доступні 99 музейних предметів. У майбутньому на платформі планують представити повну відкриту колекцію музею. Для однієї з найважливіших мистецьких інституцій України це не просто технічне оновлення, а спосіб зберегти зв’язок із відвідувачами в умовах, коли основна експозиція тимчасово недоступна для публічного огляду з міркувань безпеки.

Музей Ханенків завжди був особливим місцем на культурній карті Києва. Його головне зібрання сформувалося довкола художньої колекції Богдана та Варвари Ханенків — українських благодійників, колекціонерів і меценатів кінця XIX — початку XX століття. Їхня спадщина стала основою музею, який сьогодні зберігає понад 25 тисяч предметів. У мирний час близько тисячі з них зазвичай експонували постійно, дозволяючи відвідувачам бачити твори європейського, азійського та світового мистецтва безпосередньо в музейних залах.

Після початку повномасштабної війни українські музеї опинилися перед надзвичайно складним викликом. Вони мають зберігати колекції, захищати фонди від можливих ударів, евакуації, пошкоджень і водночас не втрачати контакту з публікою. Для Музею Ханенків це особливо важливо, адже його цінність полягає не лише у фондах, а й у самому досвіді зустрічі з мистецтвом. Коли експозиція недоступна, цифрова платформа стає способом не замінити музей, а підтримати присутність його колекції в житті суспільства.

Онлайн-ресурс дозволяє користувачам переглядати музейні предмети, шукати роботи й фільтрувати їх за різними параметрами: технікою, матеріалами, місцем створення та іншими характеристиками. Це важлива функція не лише для випадкових відвідувачів, а й для дослідників, студентів, викладачів, журналістів, кураторів і всіх, хто працює з історією мистецтва. Якщо раніше знайомство з багатьма об’єктами було можливе лише в залах або через друковані каталоги, то тепер частина колекції стає доступною з будь-якого місця.

Поки що на сайті представлено 99 музейних предметів, але навіть цей перший етап має велике значення. Тестовий запуск дає змогу перевірити, як працює система, як користувачі взаємодіють із каталогом, які фільтри потрібні, як найкраще подавати описи й зображення. Для музею це також можливість поступово вибудовувати новий стандарт відкритості. Адже цифрова колекція — це не просто набір фотографій. Це база знань, яка має бути точною, зручною, структурованою й науково коректною.

Інформація для платформи базується на новій музейній базі даних Collective Access, яку нещодавно запустили для обліку фондів. Це суттєвий крок для інституції, адже сучасний облік колекцій є основою музейної роботи. Він допомагає систематизувати предмети, уточнювати атрибуції, фіксувати стан збереження, історію походження, матеріали, техніки, розміри, зв’язки між об’єктами й дослідницькі дані. У час війни якісний цифровий облік набуває ще більшого значення, бо йдеться не лише про зручність, а й про безпеку культурної спадщини.

Для України цифровізація музейних фондів є частиною ширшого процесу захисту культури. Російська війна показала, наскільки вразливими можуть бути музеї, архіви, бібліотеки, галереї та приватні зібрання. Об’єкти культурної спадщини можуть бути знищені фізично, пошкоджені уламками, викрадені, вивезені або втрачені через руйнування будівель. У такій ситуації цифрові каталоги, бази даних і онлайн-архіви стають інструментом пам’яті, доказовості й відновлення. Вони не можуть замінити оригінал, але допомагають зберегти інформацію про нього.

Онлайн-платформа Музею Ханенків також змінює стосунки між музеєм і аудиторією. Відвідувач більше не обмежений графіком роботи, фізичною присутністю в Києві чи доступом до експозиції. Людина може досліджувати колекцію з іншого міста, з-за кордону, з дому, з університетської аудиторії або навіть з укриття. Для українців, які через війну виїхали з Києва чи з країни, така можливість має емоційне значення: музей залишається поруч, навіть якщо повернутися до нього фізично поки неможливо.

Водночас цифровий формат відкриває музей для нових аудиторій. Частина людей, які ніколи не були в Музеї Ханенків, можуть уперше познайомитися з його колекцією саме онлайн. Для когось це стане коротким переглядом кількох предметів, для когось — початком глибшого інтересу до мистецтва, історії колекціонування чи культурної спадщини Києва. У майбутньому, коли основна експозиція знову стане доступною, онлайн-досвід може привести відвідувачів у реальні музейні зали.

Важливо, що сайт не просто демонструє окремі зображення, а дає можливість працювати з параметрами предметів. Фільтри за технікою, матеріалом чи місцем створення допомагають побачити колекцію не хаотично, а структуровано. Це особливо цінно для освітніх цілей. Викладач може показати студентам групу творів за певною технікою, дослідник — порівняти об’єкти з різних регіонів, а звичайний користувач — інтуїтивно подорожувати колекцією, відкриваючи зв’язки між речами, епохами й культурами.

Музей Ханенків має унікальну позицію серед українських інституцій, бо його зібрання представляє світове мистецтво в українському контексті. Це нагадує, що Україна завжди була частиною ширшого культурного обміну, а не ізольованим простором. Колекція Ханенків — це історія меценатства, смаку, освіченості й відкритості до світу. Онлайн-доступ до неї посилює цю ідею: український музей може говорити з міжнародною аудиторією сучасною цифровою мовою.

Над створенням сайту працювала команда SiteGist, а сайт і базу даних створили за підтримки Everyday Refugees Foundation. Така співпраця показує, що музейна цифровізація потребує не лише внутрішнього бажання інституції, а й партнерства з технологічними командами та міжнародними організаціями. Для культурного сектору України, який часто працює в умовах обмежених ресурсів, підтримка таких проєктів є критично важливою. Вона дозволяє робити не тимчасові рішення, а інфраструктуру, яка працюватиме роками.

Запуск сайту в тестовому режимі варто сприймати як початок великого процесу. Попереду — наповнення платформи, уточнення описів, додавання нових предметів, можливо, розвиток мультимедійних форматів, освітніх добірок, тематичних маршрутів і віртуальних виставок. Але вже зараз очевидно: Музей Ханенків робить важливий крок до відкритості, збереження й сучасної комунікації зі своєю аудиторією.

У час, коли Росія намагається знищити українську культурну інфраструктуру й стерти українську пам’ять, кожен такий цифровий проєкт має не лише музейне, а й суспільне значення. Він демонструє, що культура не зникає з публічного простору навіть тоді, коли зали зачинені. Вона переходить в інший формат, знаходить нові канали зв’язку, залишається доступною для дослідження, навчання й особистого переживання.

Сайт колекції Музею Ханенків — це запрошення повернутися до мистецтва тоді, коли фізичний доступ обмежений. Це спосіб побачити музей не як зачинену будівлю, а як живу інституцію, що продовжує працювати, зберігати, описувати й відкривати свої фонди. Для Києва це важлива культурна новина, а для України — приклад того, як спадщина може залишатися видимою навіть у найскладніші часи.