Український розробник Дмитро Ємельянов запустив verba — відкриту онлайн-платформу для пошуку українських прислів’їв, приказок і народних висловів. Ресурс об’єднав 48 787 записів із п’яти історичних зібрань, виданих упродовж майже 170 років. Користувачі можуть шукати потрібні вислови за окремими словами, темами, джерелами або загальним змістом, навіть коли не пам’ятають точного формулювання.

Проєкт перетворює великий масив фольклорної спадщини на доступний цифровий інструмент. Замість перегляду багатотомних збірок чи сканів старих видань користувач може ввести запит і за кілька секунд отримати добірку відповідних приказок. Платформа може бути корисною дослідникам, викладачам, журналістам, письменникам, перекладачам, студентам і всім, хто цікавиться українською мовою та народною культурою.

Однією з головних особливостей verba став семантичний пошук. Звичайна пошукова система знаходить вислів переважно за точним збігом слів, однак у випадку з прислів’ями цього часто недостатньо. Людина може пам’ятати лише загальний сенс, ситуацію або мораль, але не конкретний порядок слів. Семантичний пошук аналізує значення запиту та пропонує близькі за ідеєю вислови.

Наприклад, користувачеві не обов’язково пам’ятати точну приказку про терпіння, працю, обережність чи наслідки поспішних рішень. Достатньо описати потрібну думку звичайними словами. Система спробує знайти прислів’я, зміст яких відповідає сформульованій ідеї. Це особливо важливо для фольклорних текстів, які часто існують у кількох регіональних і мовних варіантах.

На платформі передбачений і традиційний пошук. Вислови можна фільтрувати за словом, тематикою або конкретним історичним джерелом. Такий підхід дозволяє не лише знайти потрібну цитату, а й простежити, у якому виданні її зафіксували, до якого періоду вона належить та які відповідники існували в інших регіонах України.

Для тих, хто не має конкретного запиту, працює режим «Гортати». У ньому прислів’я представлені у вигляді послідовних карток, які можна переглядати одну за одною. Такий формат перетворює знайомство з фольклорним корпусом на своєрідну цифрову подорож: користувач переходить від поширених висловів до рідкісних діалектних конструкцій, архаїчної лексики та неочікуваних формулювань.

Улюблені приказки можна зберігати, формуючи власну добірку. Це спрощує роботу з матеріалами для текстів, досліджень, лекцій або навчальних занять. Окремо розробник створив Telegram-бота, який шукає прислів’я безпосередньо в чаті. Завдяки цьому користувачеві не потрібно щоразу відкривати сайт: запит можна надіслати в месенджері й одразу отримати відповідні варіанти.

Основою verba став відкритий корпус, сформований із п’яти історичних зібрань. Найдавнішим джерелом є «Галицькі приповідки і загадки» Григорія Ількевича, видані 1841 року. До корпусу також увійшла фундаментальна збірка Матвія Номиса «Українські приказки, прислів’я і таке інше», яка стала одним із найважливіших джерел для дослідження народної мови XIX століття.

Значну частину бази становлять «Галицько-руські народні приповідки» Івана Франка. Письменник і науковець не лише записував вислови, а й систематизував їх, подавав варіанти та пояснення. Це видання зберегло багатство галицьких говорів і показало, наскільки різноманітною була українська фразеологічна традиція.

До платформи додали академічну збірку «Українські народні прислів’я та приказки» 1961 року, а також репринт «Практичного російсько-українського словника приказок» Г. Млодзинського, оприлюднений у 2009 році. Таким чином корпус охоплює джерела від середини XIX до початку XXI століття та дозволяє побачити, як прислів’я фіксували, редагували й упорядковували в різні історичні періоди.

Кожен запис на verba містить кілька рівнів інформації. Поруч з оригінальним текстом, у якому збережено історичний правопис, подається сучасний варіант написання. Це дозволяє читати вислів у звичній формі, не втрачаючи зв’язку з першоджерелом. Такий підхід важливий для дослідників, які працюють із мовними змінами, але водночас робить платформу зрозумілою для широкої аудиторії.

Записи також отримали тематичні мітки, посилання на джерело та групи варіантів. Останні об’єднують імовірні діалектні відповідники одного вислову. Прислів’я могли передаватися усно десятиліттями або навіть століттями, тому в різних областях змінювалися окремі слова, граматичні форми, ритм чи образи. Зв’язування таких версій допомагає побачити не один застиглий текст, а живу історію народного вислову.

Історичні видання довелося попередньо оцифрувати. Для роботи зі сканами застосовували оптичне розпізнавання тексту, яке перетворює зображення сторінок на машинний текст. Для старих книжок цей процес особливо складний через дореформений правопис, незвичні шрифти, пошкодження паперу, плями та нерівність сканів. Автоматично розпізнаний матеріал потребує перевірки, очищення та структурування.

Після оцифрування записи порівнювали між собою. Точні й близькі дублікати м’яко об’єднали, не видаляючи важливих відмінностей. Діалектні та лексичні варіанти пов’язали в окремі групи. Такий метод дозволив зменшити повторюваність результатів і водночас не втратити локальні мовні особливості, які становлять значну частину цінності фольклорного матеріалу.

Для створення сучасного написання й тематичних міток частково використали штучний інтелект. Автор проєкту попереджає, що ці дані є орієнтовними. Автоматична система може неточно інтерпретувати архаїчне слово, діалектну форму або переносний зміст вислову. Тому платформа не видає машинну обробку за остаточну наукову редакцію, а відкрито позначає її допоміжний характер.

Саме прозорість є важливою рисою проєкту. Користувач бачить не лише осучаснений текст, а й оригінал та джерело, завдяки чому може самостійно перевірити формулювання. Verba не замінює історичні видання, а створює зручну точку входу до них. Платформа допомагає знайти потрібний матеріал, після чого дослідник може звернутися до повної збірки й ширшого контексту.

Цифровий корпус також відкриває можливості для аналізу української культури. Через прислів’я можна досліджувати уявлення про працю, родину, гроші, владу, дружбу, освіту, природу та людські характери. Вони фіксують не лише абстрактну народну мудрість, а й соціальні норми, конфлікти, стереотипи та побут різних епох.

Водночас такі тексти потребують критичного прочитання. Частина висловів відображає застарілі погляди, нерівність або упередження, характерні для часу їх виникнення. Оцифрування не означає автоматичного схвалення кожної приказки. Навпаки, відкритий доступ дає змогу вивчати, як змінювалося суспільство і які формули продовжують впливати на сучасне мовлення.

Для української мови поява подібного ресурсу має особливе значення. Значна частина історичних матеріалів досі існує лише у вигляді сканів, бібліотечних примірників або розрізнених електронних публікацій. Їх складно шукати, порівнювати та використовувати в повсякденній роботі. Verba робить майже 49 тисяч висловів доступними через єдиний інтерфейс і сучасні пошукові технології.

Проєкт також демонструє, як штучний інтелект може застосовуватися в гуманітарній сфері. У цьому випадку він не створює новий фольклор, а допомагає структурувати вже наявну культурну спадщину, знаходити смислові зв’язки й адаптувати історичні тексти для сучасного читача. Водночас остаточна точність і наукова цінність бази залежать від подальшої перевірки людьми.

Відкритий формат платформи створює потенціал для її розвитку. Корпус можна доповнювати новими джерелами, уточнювати тематичні мітки, виправляти помилки розпізнавання та вдосконалювати групування варіантів. У перспективі verba може стати не лише пошуковиком прислів’їв, а й повноцінною дослідницькою інфраструктурою для мовознавців, фольклористів і культурологів.

Запуск verba повертає українські приказки з архівних сторінок у повсякденний цифровий простір. Народні вислови, записані понад століття тому, тепер можна знаходити за кілька секунд, зберігати, порівнювати та використовувати в сучасних текстах. Платформа показує, що культурна спадщина може залишатися живою, коли історичні джерела поєднують із технологіями та відкритим доступом.