Європейський шоу-бізнес отримав один із найгучніших скандалів останніх років. Чотири країни — Ірландія, Іспанія, Нідерланди та Словенія — офіційно відмовилися від участі в «Євробаченні-2026» після того, як Ізраїль отримав дозвіл виступати на конкурсі попри заклики його виключити через війну в Газі. Рішення країн стало не лише культурним протестом, а й політичним жестом, який ставить під питання нейтральність шоу, що традиційно позиціонує себе поза геополітикою.
Європейська мовна спілка (EBU), що організовує конкурс, не винесла питання про участь Ізраїлю на голосування на своїх зборах. Натомість члени проголосували за запровадження додаткових правил, які мають запобігати впливу урядів чи «третіх сил» на результати голосування. Після цього EBU заявила, що більшість членів не вважає за потрібне голосувати окремо щодо Ізраїлю. Проте для кількох країн рішення стало принциповим і неприйнятним.
Ірландський мовник RTÉ назвав участь у конкурсі «неможливою» на тлі величезних людських жертв у Газі та гуманітарної катастрофи. Іспанський мовник RTVE пішов ще далі — він не тільки відмовився від участі, а й заявив, що не транслюватиме конкурс, звинувативши EBU в тому, що її рішення «підривають довіру». Нідерландська AVROTROS та словенська RTVSLO також заявили, що не візьмуть участі в конкурсі, оскільки нинішній формат суперечить їхнім принципам миру, рівності та поваги.
Натомість Велика Британія та Німеччина оголосили, що транслюватимуть шоу та візьмуть у ньому участь. Їхня позиція демонструє, що бойкот — не загальноєвропейська тенденція, а радше глибокий розкол у спільноті навколо ціннісного питання: чи має мистецтво бути поза політикою, коли мова йде про війну та гуманітарну кризу.
Позиція Ізраїлю, за словами президента Ісаака Герцога, полягає в тому, що країна «заслуговує на представництво на кожній сцені світу». Ця відповідь фактично закриває можливість для дипломатичних компромісів і означає, що Євробачення 2026 стане однією з найконтроверсійніших подій за всю історію конкурсу.
Євробачення завжди мало політичний підтекст — від дипломатичних «обміну балами» до культурних жестів солідарності. Але цього разу суперечки виходять за межі традиційної драматургії конкурсу. Йдеться про те, чи може міжнародне музичне шоу ігнорувати воєнний контекст, який щодня впливає на мільйони людей.
Паралельно з міжнародними конфліктами Україна продовжує рух до конкурсу. Цього тижня стали відомі імена дев’ятьох фіналістів Нацвідбору — Jerry Heil, LAUD, LELÉKA, MOLODI, Monokate, Mr. Vel, The Elliens, Valeriya Force та «ЩукаРиба». Ще одного учасника визначать у січні онлайн-голосуванням. Остаточний фінал відбудеться у лютому. Вибір цьогорічного представника України привертає особливу увагу, адже пісня має звучати на тлі міжнародного скандалу та часткового бойкоту.
Ситуація ставить перед українським шоу-бізнесом непросту дилему: брати участь у конкурсі, який стає символом розколу у Європі, чи робити матері культурну заяву на міжнародній арені. В умовах війни Євробачення для України завжди було способом заявити про себе світові через музику. 2026 рік може перетворити участь на акт прояву позиції, не менш важливий, ніж сама пісня.
Наразі EBU наполягає на своєму рішенні, а країни-учасниці обирають між кулісами політики та сценою музики. Чи залишиться Євробачення святом пісні, чи стане новим полем європейських суперечок — покаже Відень у травні.
