У Стокгольмі підписали Меморандум про співпрацю для дослідження та збереження культурної спадщини Великого Лугу — історичної місцевості в нижній течії Дніпра, тісно пов’язаної з українською козацькою історією. До проєкту долучилися українські, шведські та міжнародні інституції, повідомило Посольство України у Швеції. Документ відкриває шлях до системної роботи з територіями, які десятиліттями перебували під водами Каховського водосховища, а після підриву Росією Каховської ГЕС 6 червня 2023 року знову стали доступними для науковців, археологів, істориків і дослідників природної та культурної спадщини.
Підрив Каховської ГЕС став однією з найбільших техногенних і екологічних катастроф, спричинених російською агресією проти України. Вода зруйнувала населені пункти, знищила домівки, змінила природні системи, завдала величезної шкоди людям, тваринам, ґрунтам і річковим екосистемам. Але після відходу води відкрився ще один вимір цієї трагедії — історичний. Дно колишнього водосховища оголило території, які понад пів століття були приховані під водою, а разом із ними — тисячі археологічних та історичних пам’яток.
Йдеться про давні поховання, поселення, залишки суден, сліди різних історичних епох і воєн, предмети матеріальної культури та ландшафти, що зберігають пам’ять про життя на Дніпрі до створення Каховського водосховища. Ці знахідки мають величезне значення для розуміння історії півдня України, козацької доби, річкової торгівлі, військових подій, побуту місцевих громад і змін, які відбувалися на цій території протягом століть. Водночас вони перебувають під загрозою через російські атаки, мінну небезпеку, ерозію, погодні умови та ризик неконтрольованого вивезення або руйнування.
Великий Луг — це не просто географічна назва. У широкому сенсі ця територія простягається від Хортиці до Херсонської області й охоплює частини Запорізької, Дніпропетровської та Херсонської областей. Для української історичної пам’яті Великий Луг має особливе значення як простір, пов’язаний із запорозьким козацтвом, нижньою течією Дніпра, островами, плавнями, зимівниками, укріпленнями, рибальством, торгівлею та природним середовищем, у якому формувався один із важливих осередків української свободи.
У 1950-х роках значну частину Великого Лугу затопили під час створення Каховського водосховища. Це було рішення радянської індустріальної епохи, коли природні ландшафти, історичні місця, села, кладовища й пам’ятки часто приносили в жертву масштабним гідротехнічним проєктам. Разом із водою зникли не лише території, а й цілі пласти пам’яті. Для багатьох поколінь Великий Луг залишався радше образом з історії, легенд і досліджень, ніж видимим простором, який можна пройти, вивчати й документувати.
Після руйнування Каховської ГЕС дно водосховища оголилося, і територія почала частково відновлювати природний стан. На місці штучного водоймища поступово з’являються рослинність, нові природні процеси та контури давнього ландшафту. Однак це відновлення відбувається в умовах війни. Території залишаються небезпечними, частина з них перебуває під загрозою обстрілів, а фахівці не завжди мають повний доступ до місць, які потребують термінового обстеження. Саме тому міжнародна співпраця стає критично важливою.
Меморандум об’єднав Запорізьку обласну державну адміністрацію, Запорізький національний університет, Національний заповідник «Хортиця», Swedish National Maritime, Transport and Military Museums та International Congress of Maritime Museums. Такий склад учасників показує, що проєкт має міждисциплінарний характер. Йдеться не лише про археологію у вузькому сенсі, а про поєднання історії, музейної справи, морської та річкової спадщини, освіти, міжнародної експертизи й післявоєнного відновлення.
Особливо важливою є участь інституцій, пов’язаних із морськими та транспортними музеями. Після відходу води на території колишнього водосховища стали видимими залишки суден та інші об’єкти, пов’язані з річковою історією Дніпра. Для України це шанс по-новому дослідити не лише козацький чи археологічний вимір Великого Лугу, а й історію водних шляхів, перевезень, військової логістики, торгівлі та технічної спадщини. Дніпро завжди був не просто річкою, а головною артерією, навколо якої формувалися поселення, економіка й культура.
Партнери планують створити Міжнародний центр дослідження та збереження Великого Лугу. Він має стати простором для науки, освіти, археологічних досліджень, міжнародної співпраці та післявоєнного відновлення. Такий центр може виконувати кілька функцій одночасно: координувати експедиції, збирати дані, створювати цифрові архіви, навчати фахівців, залучати міжнародних експертів, популяризувати знання про Великий Луг і формувати довгострокову стратегію збереження території.
Документування пам’яток є першим і найтерміновішим завданням. Частина об’єктів може швидко руйнуватися під дією повітря, вологи, температурних змін, ерозії ґрунтів або людського втручання. Те, що десятиліттями перебувало під водою, після оголення може виявитися вразливим. Якщо ці пам’ятки не зафіксувати зараз, Україна ризикує втратити унікальні свідчення своєї історії вдруге: спершу через радянське затоплення, а тепер через війну, нестачу часу й небезпеку на місцях.
Для української культури Великий Луг має значення, яке виходить за межі археології. Це простір пам’яті про козацьку вольницю, зв’язок людини з річкою, давні поселення, природне багатство півдня та історичну тяглість української присутності на цих землях. Російська агресія намагається не лише захопити території, а й зруйнувати або привласнити історичні наративи. Тому дослідження Великого Лугу є також частиною боротьби за право України розповідати власну історію своїм голосом.
Створення міжнародного центру може допомогти зробити цю історію видимою для світу. Великий Луг довго залишався маловідомим за межами українського історичного контексту, хоча його значення для розуміння козацької доби та нижнього Дніпра є надзвичайним. Завдяки співпраці з міжнародними музеями й науковими організаціями ця тема може вийти на ширший рівень: у виставки, дослідження, цифрові платформи, освітні програми та міжнародні конференції.
Водночас важливо, щоб дослідження Великого Лугу не перетворилося лише на академічний проєкт. Ця територія має бути осмислена і як частина майбутнього відновлення України. Після війни доведеться вирішувати, як поводитися з простором колишнього водосховища, як поєднати природне відновлення, безпеку, пам’яткоохоронну роботу, потреби громад і національну пам’ять. Міжнародний центр міг би стати майданчиком, де ці питання обговорюватимуть не фрагментарно, а стратегічно.
Підписання Меморандуму у Стокгольмі демонструє, що збереження української спадщини стає міжнародною справою. Це важливо, бо війна показала: культурні пам’ятки, музеї, архіви, храми, історичні ландшафти й археологічні об’єкти потребують захисту не менше, ніж інші складові національної безпеки. Те, що Росія знищує або ставить під загрозу, Україна разом із партнерами має документувати, досліджувати, зберігати й повертати в культурну пам’ять.
Великий Луг після Каховської катастрофи став болючим символом одночасної втрати й відкриття. З одного боку, його оголення стало наслідком злочину та руйнування. З іншого — перед Україною відкрилася можливість побачити й дослідити те, що було затоплене десятиліттями. Це складна ситуація, у якій наука, пам’ять і трагедія переплітаються. Саме тому робота з цією територією потребує максимальної відповідальності, поваги й професійності.
Проєкт дослідження та збереження Великого Лугу може стати одним із найважливіших культурних і наукових напрямів післявоєнної України. Він поєднує козацьку історію, археологію, екологію, музейну справу, міжнародну співпрацю та відновлення територій, які постраждали від російської агресії. Якщо ініціативу вдасться реалізувати системно, Великий Луг повернеться не лише на мапу досліджень, а й у ширшу національну свідомість як простір, де українська історія знову стала видимою.
