У Києві на ВДНГ відновили історичний фонтан біля входу до Терапевтичного саду. Його побудували у 1958 році як частину виставкового комплексу, однак з 1990-х він фактично не працював, а останні роки перебував у занедбаному стані. Тепер локація знову отримала воду, підсвітку, місце для відпочинку й нову роль у просторі Експоцентру. Відновлення фонтану стало частиною ширшої роботи з оновлення інфраструктури ВДНГ і повернення життя тим елементам комплексу, які довго залишалися поза активним використанням.

Фонтан біля Терапевтичного саду є не просто декоративною спорудою. Для ВДНГ такі об’єкти завжди були частиною загальної архітектурної композиції, де павільйони, алеї, зелені зони, скульптури й водні елементи формували єдиний простір для прогулянок, дозвілля та публічних подій. У 1950-х роках виставкові комплекси створювалися як великі міські території, де архітектура мала демонструвати масштаб, урочистість і впорядкованість. Фонтани в такому середовищі виконували не лише естетичну функцію, а й задавали ритм руху, створювали прохолоду та ставали точками зустрічей.

За радянських часів майданчик поруч із фонтаном був місцем відпочинку, зустрічей і танців. Для багатьох відвідувачів такі локації були частиною повсякденного міського життя: сюди приходили гуляти, фотографуватися, слухати музику, чекати друзів або просто провести час на відкритому повітрі. Після тривалого занепаду відновлення фонтану повертає цьому місцю не лише фізичну функцію, а й пам’ять про колишній характер простору. Те, що роками сприймалося як занедбаний фрагмент інфраструктури, знову може стати живою точкою на мапі ВДНГ.

Під час реставрації замінили насос, форсунки та лайнер, а також додали теплу підсвітку для вечірнього часу. Це дозволяє фонтану працювати не тільки вдень, а й у вечірні години, коли ВДНГ залишається популярним місцем для прогулянок. Тепла підсвітка робить простір м’якшим і комфортнішим, додає йому камерності й допомагає створити атмосферу спокійного відпочинку. Водночас важливо, що гранітний борт чаші залишили, щоб зберегти зв’язок із первинним виглядом споруди.

Збереження гранітного борту є принциповою деталлю. У відновленні історичної інфраструктури важливо не перетворити старий об’єкт на повністю нову споруду без пам’яті. Навіть якщо технічні системи потребують повної заміни, матеріали й пропорції можуть зберігати зв’язок із минулим. У випадку фонтану на ВДНГ цей баланс особливо доречний: нові насоси, форсунки й підсвітка забезпечують сучасну роботу, а залишений борт нагадує про первинний вигляд і час, коли фонтан був частиною великого виставкового ансамблю.

Територію довкола облаштували як рекреаційну зону. Тут встановили лавки зі спинками, щоб відвідувачі могли не просто пройти повз, а залишитися, посидіти, відпочити й провести час поруч із водою. Для великого міського простору такі дрібні на перший погляд рішення мають велике значення. Лавки, тінь, вода, освітлення й зелень формують місце, де люди можуть сповільнитися. Саме такі елементи роблять парк або виставковий комплекс не лише маршрутом, а простором перебування.

Нова локація доповнює вхідну групу Терапевтичного саду, який відкрився минулого року. Цей сад створювався як простір для відпочинку, відновлення, контакту з природою та уважнішого ставлення до власного стану. У такому контексті фонтан виглядає органічним продовженням ідеї сповільнення. Вода має заспокійливий ефект, допомагає відокремитися від шуму міста й створює навколо себе особливий мікроклімат. Для території, яка працює з темою терапевтичного середовища, це дуже влучне доповнення.

Генеральний директор ВДНГ Євген Мушкін зазначив, що відновлення інфраструктури є одним із ключових пріоритетів команди. За його словами, особливо це стосується фонтанів як важливих елементів Експоцентру. Він підкреслив, що завдяки цьому проєкту на території комплексу з’явилося ще одне місце для відпочинку та відновлення, а Терапевтичний сад отримав органічне архітектурне доповнення. Така логіка добре відповідає сучасному підходу до ВДНГ, де історичний комплекс поступово переосмислюють як великий громадський простір.

ВДНГ останніми роками перетворюється на одну з найактивніших рекреаційних територій Києва. Тут проводять фестивалі, ярмарки, спортивні події, культурні заходи, відкривають сезонні локації, дитячі простори, кав’ярні, виставки та зони для прогулянок. Водночас комплекс має велику історичну інфраструктуру, яка потребує догляду, ремонту й нового наповнення. Відновлення фонтану показує, що розвиток території може відбуватися не лише через нові об’єкти, а й через повернення до життя вже наявних елементів.

Це важливо для Києва загалом. У місті є багато просторів, які не потребують радикального перепроєктування, але потребують уваги, ремонту й регулярного догляду. Старі фонтани, сходи, алеї, павільйони, лавки, зелені зони та малі архітектурні форми можуть знову працювати, якщо їх не списувати як застарілі. Такий підхід є більш дбайливим до міської пам’яті й водночас практичним: він дозволяє створювати якісні громадські місця без повного знищення попереднього шару.

Відновлений фонтан також важливий як елемент міського комфорту в літній період. У спекотні дні вода в публічних просторах має не лише декоративну цінність. Вона створює відчуття прохолоди, візуально пом’якшує простір і робить прогулянку приємнішою. Для ВДНГ, де багато відкритих площ і довгих маршрутів, такі точки відпочинку особливо потрібні. Вони допомагають людям розподіляти прогулянку, робити паузи й довше залишатися на території комплексу.

Оновлення фонтану біля Терапевтичного саду можна розглядати і як частину ширшої тенденції повернення водних елементів у міське середовище. Фонтани в Києві часто мають непросту долю: частина з них роками не працювала, частина була демонтована, частина потребує ремонту. Проте саме такі об’єкти створюють відчуття доглянутого міста. Коли фонтан працює, навколо нього природно формується місце зустрічі, відпочинку й фотографій. Коли він занедбаний, простір швидко втрачає привабливість.

У випадку ВДНГ відновлення має ще й символічний вимір. Комплекс сам переживає процес переосмислення: від радянської виставкової території до сучасного простору культури, природи, дозвілля й міських практик. Збереження історичних елементів у цьому процесі допомагає уникнути втрати ідентичності. ВДНГ не стає просто парком із новими комерційними локаціями, а залишається місцем із власною архітектурною пам’яттю, яку можна адаптувати до сучасних потреб.

Фонтан біля Терапевтичного саду є прикладом того, як невеликий об’єкт може змінити сприйняття цілої ділянки. Там, де раніше була занедбана споруда, тепер з’являється простір, до якого можна прийти спеціально або випадково зупинитися під час прогулянки. Вода, світло, лавки й зелень формують просту, але важливу міську сцену. Саме з таких деталей складається якість громадських просторів, яку люди відчувають щодня.

Для відвідувачів ВДНГ це оновлення стане ще однією причиною досліджувати територію комплексу не лише під час великих подій, а й у звичайні дні. Терапевтичний сад, історичний фонтан і нова рекреаційна зона можуть працювати як спокійніша альтернатива гучним фестивальним майданчикам. Це місце для повільної прогулянки, короткого відпочинку, розмови, читання або паузи після насиченого дня. У великому місті такі простори мають особливу цінність.

Відновлення фонтану показує, що турбота про міське середовище не завжди має бути масштабною й гучною. Іноді достатньо повернути до роботи те, що вже існувало, але було забуте. У цьому випадку ВДНГ отримав не лише відремонтований об’єкт, а й відновлений фрагмент власної історії. Фонтан 1958 року знову став частиною життя комплексу, а територія поруч отримала новий сенс — як місце для відпочинку, сповільнення й контакту з природою.