На Михайлівській площі в Києві відкрили постійну інсталяцію, присвячену пам’яті українських військовополонених, які загинули внаслідок теракту в колонії в окупованій Оленівці. Меморіальний об’єкт з’явився в одному з найбільш символічних місць столиці, де від початку повномасштабного вторгнення регулярно відбуваються акції на підтримку захисників України, військовополонених і родин зниклих безвісти.

Інсталяцію створила TS/D Agency з ініціативи Асоціації родин захисників «Азовсталі». На церемонію відкриття прийшли родичі загиблих військових, звільнені з російського полону захисники, побратими полонених і загиблих, представники громадських організацій та жителі столиці.

Для родин військовослужбовців відкриття меморіалу стало не лише актом вшанування, а й нагадуванням про необхідність продовжувати боротьбу за встановлення справедливості. Близькі загиблих роками домагаються міжнародного розслідування обставин вибуху, покарання відповідальних і повернення додому всіх українців, яких Росія утримує в полоні.

Наприкінці заходу учасники запалили фаєри. Вогонь став символом пам’яті про загиблих, спротиву російській агресії та боротьби за тих військовополонених, які досі перебувають у російських колоніях і слідчих ізоляторах. Для багатьох родин такі публічні акції залишаються способом нагадати суспільству й міжнародній спільноті про долі полонених.

Теракт в Оленівці став одним із найтяжчих злочинів Росії проти українських військовополонених. У ніч проти 29 липня 2022 року на території виправної колонії в окупованому селищі Оленівка було зруйновано барак, у якому утримували беззбройних українських захисників.

Більшість полонених, які перебували в приміщенні, були військовослужбовцями бригади «Азов». Вони брали участь в обороні Маріуполя та «Азовсталі», а після завершення боїв на території металургійного комбінату за наказом командування вийшли в полон.

Унаслідок вибуху загинули щонайменше 49 українських захисників. Понад 130 військовополонених отримали поранення різного ступеня тяжкості. Частина людей зазнала важких опіків, уламкових поранень та інших травм, однак належної медичної допомоги їм тривалий час не надавали.

За свідченнями звільнених військовослужбовців, поранені після вибуху залишалися без достатньої кількості медикаментів, перев’язувальних матеріалів і професійної допомоги. Російська сторона також обмежувала доступ незалежних міжнародних організацій до місця злочину та до постраждалих.

Росія намагалася перекласти відповідальність за загибель полонених на Україну, поширюючи версію про нібито удар українських сил по колонії. Українська влада, військові та родини захисників відкинули ці твердження, наголошуючи, що Україна не мала жодного військового сенсу атакувати місце утримання власних бійців.

Обставини трагедії, характер пошкоджень і поведінка російської сторони після вибуху стали підставою вважати подію заздалегідь спланованим убивством українських військовополонених. Росія не забезпечила прозорого розслідування, приховувала докази та не допустила незалежних експертів до повноцінного огляду місця події.

Для родин загиблих Оленівка стала символом не лише особистої втрати, а й безкарності, з якою Росія поводиться з українськими полоненими. Близькі захисників наголошують, що винні у вибуху, катуваннях, приховуванні інформації та ненаданні медичної допомоги мають постати перед судом.

Відкриття інсталяції на Михайлівській площі має зберегти пам’ять про загиблих у публічному просторі міста. Меморіал залишатиметься тут постійно, нагадуючи мешканцям Києва й іноземним гостям про злочин, який стався в російському полоні.

Розташування інсталяції в центрі столиці має особливе значення. Михайлівська площа протягом війни перетворилася на місце громадської пам’яті, протесту й солідарності. Тут демонстрували знищену російську техніку, проводили акції на підтримку військових, вшановували загиблих і нагадували про українців, які перебувають у неволі.

Постійний меморіал дозволить говорити про Оленівку не лише в дні роковин. Перехожі щодня бачитимуть інсталяцію, зможуть дізнатися про трагедію та згадати імена людей, життя яких обірвалося в російській колонії.

Для сучасної України меморіалізація подій війни стала важливою частиною збереження національної пам’яті. Йдеться не лише про фіксацію фактів, а й про створення простору, у якому суспільство може усвідомити масштаб втрат і віддати шану тим, хто загинув, захищаючи державу.

Подібні інсталяції допомагають перетворити статистику на людські історії. За цифрами загиблих і поранених стоять військовослужбовці зі своїми родинами, професіями, мріями та планами. Багато хто з них пройшов важкі бої в оточеному Маріуполі, пережив постійні обстріли й нестачу води, їжі та медикаментів.

Після виходу з «Азовсталі» українські захисники мали отримати гарантії збереження життя та належного поводження відповідно до норм міжнародного гуманітарного права. Натомість вони опинилися в умовах, де зазнавали принижень, катувань, психологічного тиску й неналежного утримання.

Трагедія в Оленівці показала, наскільки вразливими залишаються люди в російському полоні. Відсутність постійного міжнародного контролю створює умови, за яких Росія може приховувати інформацію про стан полонених, місця їхнього утримання та обставини загибелі.

Саме тому родини військовополонених постійно закликають міжнародні організації, уряди інших держав і правозахисні структури посилити тиск на Росію. Вони вимагають доступу до місць утримання, належного медичного огляду полонених і забезпечення регулярного зв’язку з близькими.

Окремим завданням залишається повернення тіл загиблих та встановлення особи кожної жертви. Для багатьох сімей процес ідентифікації й отримання офіційної інформації тривав місяцями, поглиблюючи психологічну травму та невизначеність.

Звільнені з полону військові, які прийшли на відкриття інсталяції, є безпосередніми свідками умов російської неволі. Їхні розповіді допомагають документувати злочини, відновлювати обставини трагедії та передавати інформацію про тих, хто досі залишається в полоні.

Присутність побратимів загиблих надала церемонії особливого значення. Вони зберігають пам’ять про людей, з якими разом обороняли Маріуполь, перебували в оточенні та проходили полон. Для них меморіал став місцем особистої скорботи й свідченням того, що загиблих не забули.

Інсталяція також звертається до майбутніх поколінь. Вона має стати частиною історичної пам’яті про російсько-українську війну та про злочини, вчинені проти українських військових і цивільних.

Меморіальні об’єкти в публічному просторі здатні формувати ставлення суспільства до війни навіть через багато років після її завершення. Вони нагадують, що свобода і незалежність мають високу ціну, а злочини проти людяності не повинні залишатися без належної оцінки.

Організатори відкриття наголосили, що пам’ять про Оленівку нерозривно пов’язана з боротьбою за живих. Поки українські військовослужбовці перебувають у російському полоні, громадські кампанії, акції та міжнародний тиск залишатимуться необхідними.

Запалені на Михайлівській площі фаєри символізували не завершення історії, а продовження боротьби. Родини захисників прагнуть, щоб кожен полонений повернувся додому, кожен загиблий був гідно вшанований, а кожен причетний до теракту в Оленівці поніс відповідальність.

Постійна інсталяція в центрі Києва стала матеріальним свідченням цієї вимоги. Вона нагадуватиме про ніч 29 липня 2022 року, про десятки убитих українських військовополонених і про обов’язок держави та суспільства добиватися правди й справедливості.