Василь Семенович Стус — український поет, перекладач, літературознавець, правозахисник, один з найактивніших представників руху шістдесятників, автор багатьох поетичних збірок та статей, зокрема «Зимові дерева», «Веселий цвинтар», «Час творчості», що стали символами боротьби за свободу слова та національну незалежність України.

Дата народження: 6 січня 1938
Місце народження: с. Рахнівка, Гайсинський район, Вінницька область, Українська РСР
Дата смерті: 4 вересня 1985 (47 років)
Місце смерті: табір особливого режиму, с. Кучино, Чусовський район, Пермська область, Російська РФСР
Причина смерті: раптова зупинка серця під час голодування (офіційна версія)
Поховання: перенесений до Байкового кладовища, м. Київ
Громадянство: СРСР
Національність: українець
Віросповідання: православний
Професія: поет, перекладач, літературознавець, правозахисник
Видатні твори: збірки поезій «Зимові дерева», «Веселий цвинтар», «Час творчості», «Палімпсести»
Цитати: «Ти вже нічого в мене не забереш, бо я все віддав…», «Мені самому страшно від того, як люблю цей світ».

Біографія Василя Стуса

Василь Стус народився в селі Рахнівка Вінницької області у родині селян. Ще в дитинстві його родина переїхала до Донецька, де Василь закінчив школу із відзнакою. У 1954 році вступив до Донецького педагогічного інституту на філологічний факультет, де вивчав українську мову та літературу. Його студентські роки ознаменувалися захопленням літературою, театром та активною громадською діяльністю.

Після закінчення інституту в 1959 році Василь Стус працював учителем української мови та літератури у місті Горлівка, проте вже в 1961 році призваний до армії, де прослужив два роки. По поверненню з армії Стус працював редактором у газеті «Социалистический Донбасс» та продовжував писати вірші, що поступово стали набувати популярності серед української інтелігенції.

У 1963 році Василь Стус вступив до аспірантури Інституту літератури імені Т. Г. Шевченка Академії наук УРСР у Києві. Саме у Києві він долучився до руху шістдесятників, активістів і дисидентів, що боролися за свободу слова та національну гідність. У 1965 році Василь Стус був звільнений з аспірантури через участь у протестах проти політичних репресій, зокрема виступу на прем’єрі фільму Сергія Параджанова «Тіні забутих предків», де він відкрито засудив арешти українських інтелігентів.

Починаючи з цього часу, Василь Стус неодноразово піддавався переслідуванням з боку радянської влади. У 1972 році він був арештований за «антирадянську агітацію і пропаганду» і засуджений на 5 років позбавлення волі та 3 роки заслання. Під час ув’язнення Стус продовжував писати вірші, які потайки передавалися на волю і публікувалися за кордоном.

Після повернення з заслання в 1979 році Стус не припинив своєї правозахисної діяльності і став членом Української гельсінської групи. У 1980 році його знову арештували і засудили до 10 років таборів суворого режиму та 5 років заслання. В умовах табору Василь Стус продовжував голодування на знак протесту проти жорстоких умов утримання. 4 вересня 1985 року він загинув у таборі особливого режиму в селі Кучино Пермської області.

Цікаві факти про Василя Стуса

• Перекладач світової літератури: Василь Стус перекладав твори Рільке, Ґете, Лорки, Павло Неруди та інших авторів, зробивши їх доступними для української аудиторії.
• Нагороджений посмертно: У 1991 році Василя Стуса посмертно нагороджено Державною премією України імені Тараса Шевченка в галузі літератури.
• Перший український меморіальний музей в Європі: У німецькому місті Мюнхен, де друкувалися перші видання поезій Стуса, відкрито меморіальний музей, присвячений його пам’яті.
• Збирання коштів на видання творів: Після смерті поета активісти зібрали кошти на видання його творів. Перші повні видання його поезій та прози вийшли на початку 90-х років.
• Історія з втраченою валізою: Відомо, що під час арешту Василь Стус мав із собою валізу, яка містила його нові рукописи. Ця валіза пропала безвісти, і досі залишається невідомою доля цих творів.
• Син – кінорежисер: Дмитро Стус, син поета, став відомим українським кінорежисером і літературознавцем, який активно популяризує творчість свого батька.
• Активіст серед шістдесятників: Виступав проти русифікації України, брав участь у культурних заходах на захист української мови та культури.
• Голодування як протест: Стус неодноразово оголошував голодування під час ув’язнень на знак протесту проти порушення прав людини в СРСР.
• Поет світового рівня: Твори Василя Стуса перекладені багатьма мовами світу, його поезії досі читають і вивчають не лише в Україні, а й за її межами.
• Повернення додому: У 1989 році прах Василя Стуса разом з тілами його товаришів по неволі Юрія Литвина та Олекси Тихого був перевезений до України та похований на Байковому кладовищі в Києві.

Вшанування пам’яті Василя Стуса

Постать Василя Стуса в українській культурі стала символом незламного духу, боротьби за правду і свободу. Його пам’ять шанують в Україні та за кордоном. У Києві, Львові, Донецьку, Вінниці та інших містах встановлені пам’ятники поету. Його ім’я носять вулиці, бібліотеки, школи, університети. У 1993 році в Донецьку створено музей Василя Стуса, що зібрав унікальні експонати про життя та творчість поета.

Щороку у вересні проходять Дні пам’яті Василя Стуса. У 2005 році в Києві було відкрито перший пам’ятник Стусу, автором якого є скульптор Микола Мазур. 2015 року, до 80-річчя від дня народження поета, було проведено цілу низку заходів, зокрема виставки, круглі столи, літературні читання, присвячені його пам’яті.

У 2018 році відбулася прем’єра фільму «Заборонений», який розповідає про життя і боротьбу Василя Стуса. Його ім’я також вшановане в українському пантеоні діячів культури на Алеї Героїв Небесної Сотні в Києві.

У 2023 році на честь Василя Стуса були встановлені меморіальні дошки в Мюнхені та Лондоні, а також пройшли поетичні вечори на його честь в Парижі та Варшаві. Його ім’я внесено до списку пам’ятних дат ЮНЕСКО. У Харкові діє Міжнародний фонд імені Василя Стуса, який підтримує молодих літераторів і дослідників.

Василь Стус — символ боротьби за свободу і правду, який не підкорився системі та віддав життя за свої переконання. Його твори, що відображають непохитну віру в свободу, правду і людську гідність, стали частиною культурного надбання України і всього світу. Навіть після смерті він продовжує надихати на нові досягнення та боротьбу за права людини. Дізнатися більше про життя і творчість Василя Стуса можна на сайті ukrainian-nation.org.ua.