Симон Васильович Петлюра — український політичний і військовий діяч, журналіст, публіцист, головний отаман військ Української Народної Республіки, Голова Директорії УНР. Один із ключових лідерів української національно-визвольної боротьби початку ХХ століття.

Дата народження: 10 травня 1879 року
Місце народження: Полтава, Полтавська губернія, Російська імперія
Дата смерті: 25 травня 1926 року (47 років)
Місце смерті: Париж, Франція
Причина смерті: вбивство
Поховання: цвинтар Монпарнас, Париж
Громадянство: Українська Народна Республіка
Національність: українець
Віросповідання: православ’я
Професія: політик, військовий діяч, журналіст, публіцист
Цитати:

• “Україна має бути незалежною і вільною державою.”
• “Свою історію має писати тільки український народ.”

Біографія Симона Петлюри

Симон Петлюра народився 10 травня 1879 року в Полтаві в родині козаків, які належали до старовинного полтавського роду. Його батьки, Василь Петлюра і Ольга Петлюра (уроджена Марченко), були заможними міщанами, які володіли невеликою майстернею з виготовлення возів. Петлюра був середньою дитиною у багатодітній родині.

У дитинстві Петлюра отримав початкову освіту в церковно-парафіяльній школі. У 1895 році вступив до Полтавської духовної семінарії, де захопився українською історією та літературою, а також почав цікавитися політикою. У цей період він приєднався до місцевого осередку Української революційної партії (УРП). В 1901 році був виключений з семінарії за активну політичну діяльність і участь в антиурядових протестах.

Після виключення з семінарії Петлюра переїхав до Києва, де працював у різних виданнях, зокрема у газеті «Україна». Згодом переїхав до Санкт-Петербурга, а потім до Львова, де активно співпрацював з українськими національними організаціями. У цей період він редагував різні націоналістичні видання, публікував численні статті та брошури, присвячені питанням національного визволення та розвитку української культури.

З початком Першої світової війни Петлюра повернувся до Києва, де працював у Земському союзі, що займався організацією медичної допомоги та евакуацією постраждалих. У 1917 році, після Лютневої революції, Петлюра активно включився в політичну діяльність і став членом Центральної Ради Української Народної Республіки (УНР). У 1918 році він очолив військове міністерство УНР, а згодом став головним отаманом війська.

У січні 1919 року Симон Петлюра був обраний Головою Директорії Української Народної Республіки, яку очолював до своєї смерті. За час його керівництва УНР було досягнуто певних успіхів у боротьбі за незалежність України, але внутрішні та зовнішні труднощі, зокрема війна з більшовицькою Росією, змусили Петлюру та його уряд евакуюватися спочатку до Кам’янця-Подільського, а потім за кордон.

Після поразки УНР Петлюра перебрався до Польщі, а пізніше до Франції, де продовжував вести активну політичну діяльність, зокрема, видавав українську газету «Тризуб». 25 травня 1926 року в Парижі Петлюра був убитий радянським агентом Самуїлом Шварцбардом, що викликало широкий міжнародний резонанс.

Цікаві факти про Симона Петлюру

• Душа українського націоналізму: Петлюра став одним із найбільш впливових лідерів українського національно-визвольного руху на початку ХХ століття, його ім’я стало символом боротьби за незалежність України.
• Вірний патріот: Навіть після поразки УНР Петлюра продовжував вести боротьбу за українську незалежність, організовуючи українські еміграційні організації та публікуючи матеріали про українське питання.
• Журналіст і письменник: Петлюра активно писав статті, видавав газети та брошури, які мали значний вплив на розвиток української національної думки.
• Військовий лідер: Як головний отаман військ УНР, Петлюра очолював армію в найскладніший період української історії, керував обороною Києва та іншими військовими операціями.
• Міжнародний резонанс: Вбивство Петлюри у Парижі викликало широкий резонанс у міжнародних колах, зокрема у Франції та Польщі, що показало значний інтерес до українського питання на світовій арені.

Вшанування пам’яті Симона Петлюри

Симон Петлюра є однією з найбільш шанованих постатей в історії України. На його честь названо вулиці в багатьох містах України, зокрема в Києві, Львові, Полтаві, Івано-Франківську та інших. У Полтаві, на місці його рідного будинку, розташовано меморіальну дошку. У Києві на будівлі Українського інституту національної пам’яті також встановлено пам’ятну табличку.

У Парижі, на кладовищі Монпарнас, де похований Петлюра, встановлено пам’ятник. У 2006 році в Полтаві було відкрито пам’ятник Петлюрі, де зображено його як військового лідера, що впевнено крокує вперед.

Українська діаспора також шанує пам’ять Петлюри. У Канаді та США працюють українські організації, які носять його ім’я, а також існують пам’ятники і меморіальні дошки в таких містах, як Торонто, Нью-Йорк, Чикаго.

Щороку, у день його загибелі, проводяться численні заходи для вшанування пам’яті Петлюри: панахиди, конференції, круглі столи, присвячені його діяльності та впливу на розвиток української державності.

Симон Петлюра був одним із ключових лідерів національно-визвольного руху, який прагнув відновити незалежність України на початку ХХ століття. Його діяльність як головного отамана військ УНР та Голови Директорії сприяла зміцненню національної самосвідомості українського народу та формуванню національних збройних сил. Попри трагічні обставини його загибелі, Петлюра залишив по собі величезний внесок в українську історію як символ боротьби за незалежність та національну гідність. Дізнатися більше про життя та діяльність Симона Петлюри можна на сайті ukrainian-nation.org.ua.