П’ять українських кінопродюсерів увійшли до нового складу членів Американської кіноакадемії кінематографічних мистецтв і наук, яка щороку визначає лауреатів премії «Оскар». Цьогоріч організація запросила приєднатися 529 нових представників кіноіндустрії з різних країн світу. Серед них — українські продюсери Олег Кохан, Наталія Лібет, Ольга Бергман, Ігор Савиченко та Володимир Яценко. Їхнє запрошення є важливою подією не лише для професійної спільноти, а й для українського кіно загалом, адже членство в Академії дає право голосувати за майбутніх лауреатів «Оскара» та впливати на міжнародний кінопроцес.

Для України ця новина має символічне й практичне значення. Українське кіно за останні роки стало помітнішим у світі, зокрема завдяки фестивальним успіхам, міжнародним копродукціям, документальним фільмам про війну та ігровим стрічкам, які розповідають про український досвід сучасною кіномовою. Запрошення одразу кількох українських продюсерів до Американської кіноакадемії підтверджує, що українська індустрія дедалі частіше сприймається як повноцінний учасник глобального кінематографічного процесу, а не лише як регіональний ринок.

Олег Кохан, засновник SOTA Cinema Group, є одним із тих українських продюсерів, чия робота давно пов’язана з міжнародним авторським кіно. Він співпрацював із режисеркою Кірою Муратовою над фільмом «Два в одному», із польським постановником Кшиштофом Зануссі над стрічкою «Серце на долоні», а також із режисером Мирославом Слабошпицьким над новелою «Орел». Така фільмографія демонструє не лише продюсерський досвід, а й уміння працювати на перетині українського та європейського кіноконтекстів.

Наталія Лібет і Ольга Бергман, співзасновниці 2Brave Productions, також увійшли до списку нових членів Академії. Вони працювали над фільмами «Стоп-Земля» та «Стрічка часу» — проєктами, які представляють інший важливий напрям українського кіно: уважний погляд на сучасність, молодь, соціальні процеси, травматичний досвід і життя країни в умовах великих змін. Їхня присутність у складі Академії посилює голос українських продюсерок у міжнародній професійній спільноті.

Ігор Савиченко відомий як продюсер стрічок «Коли падають дерева», «День незалежності» та «Брати. Остання сповідь». Його робота пов’язана з фільмами, які поєднують особисті історії, соціальні теми та пошук виразної авторської форми. Для української індустрії такі продюсери важливі тим, що вони створюють простір для режисерських голосів, які не завжди вписуються у комерційні шаблони, але формують репутацію національного кіно на фестивалях і в міжнародному середовищі.

Володимир Яценко працював над фільмами «Ти — космос», «Мої думки тихі» та «Відблиск». Його продюсерська діяльність пов’язана з одними з найпомітніших українських стрічок останніх років. «Мої думки тихі» стали важливою подією для нового українського кіно завдяки поєднанню іронії, меланхолії та впізнаваної сучасної української реальності. «Відблиск» представляв складнішу драматичну оптику, пов’язану з війною, травмою та поверненням людини до життя після досвіду полону. Такі фільми допомагають міжнародній аудиторії бачити Україну не лише через новинний контекст, а й через особисті історії, художні образи та глибші культурні сенси.

Запрошення українських продюсерів до Академії важливе ще й тому, що саме продюсери часто залишаються менш видимими для широкої аудиторії, ніж режисери чи актори. Водночас саме вони забезпечують народження фільму: шукають фінансування, формують команди, вибудовують міжнародні партнерства, ведуть переговори, просувають стрічки на фестивалі та допомагають їм потрапити до глядача. У випадку з українським кіно продюсерська робота нерідко означає ще й подолання системних труднощів: нестачі ресурсів, воєнних ризиків, обмеженого ринку та потреби постійно пояснювати світові український контекст.

До нового складу Академії запросили не лише українських продюсерів. Запрошення отримала й американська документалістка Мішель Мізнер, яка працювала над фільмами «20 днів у Маріуполі» та «2000 метрів до Андріївки». Обидві стрічки пов’язані з документуванням російської війни проти України та стали частиною міжнародної розмови про воєнні злочини, спротив, журналістику й людський досвід на фронті та в містах, які пережили російські атаки. Її поява серед запрошених також підкреслює, що українська тема залишається важливою для світового документального кіно.

Серед запрошених також режисер і продюсер Крейг Рено — брат журналіста й документаліста Брента Рено, який загинув в Україні. Цей факт додає новині ще одного виміру: український кінематографічний і документальний контекст сьогодні нерозривно пов’язаний із роботою іноземних журналістів, операторів, режисерів і продюсерів, які фіксують війну, розповідають про неї світові та нерідко ризикують власним життям. Їхня присутність у професійних інституціях на кшталт Академії допомагає зберігати увагу до України не лише на рівні політичних заяв, а й у культурному полі.

До списку нових членів Академії також увійшли відомі актори Джейкоб Елорді, Дженна Ортега, Стівен Фрай, Джон Бернтал і Джош О’Коннор. Їхні імена роблять новий набір помітним для широкої аудиторії, однак для українського глядача особливе значення має саме присутність українських продюсерів. Це свідчить про те, що Академія звертає увагу не лише на зірок великих студій, а й на фахівців, які працюють у різних кінематографіях, створюють авторські фільми, документальні проєкти та міжнародні копродукції.

Членство в Американській кіноакадемії дає право брати участь у голосуванні за лауреатів премії «Оскар». Нових учасників обирають за рекомендаціями професійних підрозділів Академії, після чого їхні кандидатури затверджує рада директорів. Це означає, що запрошення є не формальним жестом, а професійним визнанням досвіду, репутації та внеску конкретних людей у кінематограф. Для українських продюсерів це також можливість бути частиною ширших дискусій про майбутнє кіно, критерії оцінювання, міжнародну видимість і професійні стандарти.

Для української кіноіндустрії така новина може мати довгостроковий ефект. Представництво в Академії саме по собі не гарантує нагород чи номінацій, але воно посилює присутність українського погляду у просторі, де формується одна з найвпливовіших кінопремій світу. Коли українські професіонали отримують право голосу, вони стають частиною механізму, який визначає, які фільми, теми й творчі підходи здобувають міжнародне визнання.

Це особливо важливо в час, коли Україна бореться не лише на фронті, а й у сфері культурної суб’єктності. Російська агресія зробила українську культуру предметом глобальної уваги, але водночас поставила перед митцями складне завдання: говорити про війну, не зводячи всю країну лише до трагедії; розповідати про досвід українців, не втрачаючи художньої складності; створювати фільми, які будуть зрозумілі світові, але залишатимуться чесними щодо української реальності. Саме продюсери відіграють у цьому процесі одну з ключових ролей.

Запрошення Олега Кохана, Наталії Лібет, Ольги Бергман, Ігоря Савиченка та Володимира Яценка до Американської кіноакадемії можна розглядати як черговий крок інтеграції українського кіно у світову індустрію. Це не разовий успіх, а результат багаторічної роботи багатьох команд, режисерів, сценаристів, операторів, акторів, монтажерів і продюсерів, які просувають українські фільми за кордоном навіть у складних умовах. Їхня присутність в Академії додає українському кіно ще більше міжнародної ваги й відкриває нові можливості для професійного діалогу.