Львівський бренд Dodo Socks уже понад десять років послідовно доводить, що продає не просто шкарпетки, а дизайн і сенси, закладені в нього. Почавши з онлайн-продажів і офлайн-просторів у Києві та Львові, бренд поступово вийшов на міжнародний ринок, а наприкінці грудня зробив символічний і водночас практичний крок, відкривши перший фізичний простір у Японії. Магазин з’явився в приморському місті Дзусі неподалік Токіо, і саме там японці тепер купують українські шкарпетки з мемними написами, знайомляться з українською культурою й навіть куштують борщ. Засновниця бренду Марта Турецька пояснює, що для японського ринку шкарпетки стали не сезонним аксесуаром, а повсякденною необхідністю, а українське походження бренду викликає щирий інтерес і довіру.
Партнерство з японською стороною розпочалося у вересні 2023 року на міжнародній індустріальній виставці в Кобе. Серед дронів, кондиціонерів і технологічних новинок стенд Dodo Socks виглядав яскравим винятком. Команда розповідала про релоковану зі сходу України панчішну мануфактуру, що нині працює у Львові, і продавала шкарпетки за донейт. Саме тоді бренд привернув увагу японських підприємців, яких зацікавив «кавайний» дизайн і жива історія виробництва в Україні. Згодом співпраця оформилася в партнерську модель, де японська сторона викуповує продукцію та має ексклюзивне право на її розповсюдження. При цьому маржа для українського бренду залишається мінімальною, адже головна мета на цьому етапі не прибуток, а іміджева присутність і закріплення на ринку.
Логістика для такого продукту виявилася відносно зручною. Шкарпетки легкі й компактні, тому їх доставляють повітряним шляхом через Варшаву до Токіо. Морські перевезення були б трохи дешевшими, але значно повільнішими, тоді як нинішня схема дозволяє доставляти партії протягом тижня. Дизайни для японського ринку готують заздалегідь, і партнери беруть участь у відборі, підказуючи, які кольори та поєднання краще сприймаються місцевими покупцями. Наприклад, у Японії частіше обирають світлі шкарпетки, тоді як темні, популярні в Україні, продаються гірше.
Перш ніж відкрити фізичний простір, бренд протестував ринок через онлайн-магазин Dodo Socks Japan, різдвяні ярмарки та попап-шопи. Така модель є типовою для Японії, де оренда постійного приміщення дорога, а конкуренція за локації надзвичайно висока. Спочатку продукція бренду продавалася на кількох стелажах у туристичних регіонах, зокрема в місті Янагава, яке називають японською Венецією. Для цієї місцевості навіть створили окрему мініколекцію, яка виявилася настільки успішною, що її продовжують випускати вже кілька років. У Токіо знайти приміщення виявилося складніше, тому вибір зрештою впав на Дзусі — менше місто, але з активним пішохідним трафіком і більш доступною орендою.
Японський простір Dodo Socks невеликий за площею, але це норма для місцевого ринку. Орендна вартість співмірна з львівською, а формат магазину поєднано з кавовою точкою, де готують напої та борщ. Цей елемент став несподіваним містком між культурами. Шеф-кухар уперше готував борщ, не куштувавши його раніше, а буряк для страви довелося шукати на віддалених фермерських ринках. Перед запуском партнери спеціально подорожували Україною, щоб зрозуміти, яким має бути смак страви, яку вони представляють японцям.
Покупці в Японії здебільшого місцеві. Для них похід у магазин є окремим ритуалом, де важливо побачити, доторкнутися й детально дізнатися історію бренду. Вони уважно читають описи, цікавляться процесом виробництва й походженням дизайнів. Саме тому японські партнери просять багато фото з фабрики, щоб показувати, як і де створюються шкарпетки. Для них принципово, щоб ціна в Японії відповідала українській, адже покупці легко перевіряють інформацію і негативно реагують на будь-яку невідповідність.
На відміну від України, де шкарпетки вважають переважно сезонним товаром, у Японії вони актуальні протягом усього року. Їх носять навіть із сандалями та традиційними в’єтнамками, а змінну пару часто беруть із собою, заходячи з вулиці до дому. Саме тому бренд почав розробляти табі — традиційні японські шкарпетки з роздільним великим пальцем. Для цього довелося замовляти спеціальне обладнання і навчатися дистанційно, але експеримент показав, що інтерес до такого продукту є не лише в Японії, а й серед українських покупців.
Попри очікування, японці не завжди віддають перевагу мінімалізму. Поряд із стриманими дизайнами добре продаються й іронічні серії з тваринами та українськими фразами, які залишають кирилицею, не перекладаючи. Партнери переконані, що саме автентичність робить продукт цінним і відрізняє його від наслідувань. Спроби створити «японський» дизайн швидко показали, що копіювання не працює так добре, як чесне продовження власної ідентичності.
Подальші плани бренду пов’язані з розширенням у Японії та обережним масштабуванням у Європі. В Україні ж нові офлайн-простори відкривати не планують, зосереджуючись на онлайн-продажах і міжнародній присутності. Історія Dodo Socks у Дзусі демонструє, як український дизайн, локальне виробництво й гумор можуть стати зрозумілими в іншій культурі без втрати сенсу і мови.
