До 35-річчя Незалежності України у Києві запустили культурний проєкт, який повертає у сучасний міський простір творчість одного з найважливіших українських митців ХХ століття — Василя Кричевського. Вітрини просторів «Всі. Свої» оформили композиціями, натхненими його орнаментами, архітектурними рішеннями та роботою з українською державною символікою. Проєкт отримав назву «Василь Кричевський. Мова Незалежності» і став спробою показати, наскільки впізнавані сьогодні візуальні коди України пов’язані з творчістю митця, який працював понад сто років тому.

Автори ініціативи не просто відтворили роботи Кричевського у вітринах, а переосмислили їх для сучасного міського середовища. Таким чином спадщина художника, яку зазвичай можна побачити у музейних експозиціях, архівах та альбомах з історії мистецтва, стала частиною повсякденного Києва.

Василь Кричевський повертається на вулиці сучасного Києва

В оформленні просторів використали мотиви, що відсилають до різних напрямів творчості Кричевського. Орнаменти, архітектурні образи та елементи державної символіки об’єднали в сучасні композиції, які можна побачити у великих торговельних центрах та в самому центрі столиці.

Культурний проєкт ініціювала платформа «Хвилюємо». До його реалізації також долучився Полтавський краєзнавчий музей імені Василя Кричевського — установа, безпосередньо пов’язана з однією з найвідоміших архітектурних робіт митця.

Саме формат міських вітрин дозволяє поглянути на творчість Кричевського не як на застиглу історичну спадщину. Його графічна мова знову опиняється серед людей, реклами, магазинів, транспорту й сучасної архітектури. Те, що понад століття тому формувало нову українську візуальну ідентичність, сьогодні знову стає частиною живого міста.

Митець, який допомагав створювати візуальний образ України

Василь Кричевський був не лише художником чи архітектором. Його творчість охоплювала живопис, книжкову графіку, декоративне мистецтво, театр, кіно та державну символіку. Він належав до покоління українських митців, які на початку ХХ століття намагалися створити власну модерну художню мову, спираючись не на копіювання чужих стилів, а на українську традицію.

Кричевський поєднував народні орнаменти, форми традиційної архітектури та декоративного мистецтва із сучасними для його часу європейськими течіями. Саме такий синтез став однією з основ українського архітектурного модерну.

У 1917 році він став одним із засновників Української академії мистецтв. Це відбувалося в період, коли Україна намагалася не лише вибудувати власні політичні інституції, а й сформувати повноцінний культурний простір незалежної держави. Мистецтво в цьому процесі мало особливу роль: потрібними були власна архітектура, графіка, книжковий дизайн та символи, здатні відрізняти Україну від Російської імперії.

Як Кричевський працював із тризубом

Окреме місце у спадщині митця займає державна графіка. У 1918 році Василь Кричевський розробив проєкт державного герба Української Народної Республіки, в основі якого лежав тризуб — історичний знак князя Володимира Великого.

Для молодої української держави це було значно більше, ніж створення нового графічного знака. Символ мав продемонструвати історичну тяглість української державності та зв’язок сучасної на той момент України з княжою добою. Кричевський працював не лише над гербом, а й над державними печатками та оформленням українських банкнот.

Саме тому використання мотивів його творчості до річниці Незалежності має особливий контекст. Кричевський був серед тих митців, які буквально створювали візуальну мову української державності, коли незалежна Україна на початку ХХ століття тільки формувала власні інституції та символи.

Будинок, із якого почався український архітектурний модерн

Однією з найвідоміших робіт Василя Кричевського залишається будинок Полтавського губернського земства. Сьогодні саме в ньому працює Полтавський краєзнавчий музей, що носить ім’я митця.

Будівля стала одним із ключових прикладів українського архітектурного модерну. У її оформленні Кричевський використав мотиви традиційного українського будівництва, локальні орнаменти, декоративну кераміку та настінні розписи. Водночас він не намагався буквально скопіювати старовинну народну хату чи історичну споруду.

Архітектор перетворив традиційні форми на нову сучасну мову, яка відповідала початку ХХ століття, але водночас залишалася впізнавано українською. Саме цей принцип — не механічно повторювати минуле, а переосмислювати його — тепер став основою і київського проєкту «Мова Незалежності».

Українська культура виходить за межі музеїв

Проєкт із вітринами показує ще одну тенденцію — історію українського мистецтва дедалі частіше намагаються представляти не лише в академічному чи музейному форматі. Культурна спадщина з’являється у міському дизайні, моді, сучасній графіці та публічному просторі, де її можуть побачити люди, які спеціально не планували відвідувати виставку.

У випадку Кричевського такий підхід особливо символічний. Він сам працював одночасно з архітектурою, предметами повсякденного вжитку, книжками, театром, кінематографом і державною графікою. Тож перенесення його мотивів на сучасні міські вітрини фактично продовжує принцип, за яким працював сам художник: українська культура має існувати не лише у спеціально відведених для неї просторах, а бути частиною повсякденного життя.

Побачити оформлення «Василь Кричевський. Мова Незалежності» можна у Києві за кількома локаціями. Композиції представлені у просторі «Всі. Свої» на Хрещатику, 27, а також у Respublika Park біля входу №4, Lavina Mall, Retroville та Blockbuster Mall.

Таким чином до річниці Незалежності ім’я Василя Кричевського знову повертається у публічний простір столиці. І разом із ним — нагадування про те, що сучасні українські символи, дизайн і сама ідея національної візуальної мови мають значно глибше коріння, ніж може здатися на перший погляд.