Російська атака 28 вересня пошкодила одну з найвідоміших історичних споруд у центрі Києва — будівлю Президії Національної академії наук України на Володимирській, 54. Після влучання виникла масштабна пожежа, були частково зруйновані другий і третій поверхи. Загинули двоє людей, шестеро отримали травми. Серед постраждалих — колишній секретар РНБО, науковець Володимир Горбулін, який у момент удару перебував на робочому місці.

Як повідомляло Суспільне, влучання сталося приблизно о 13:30. Площа пожежі сягнула 900 квадратних метрів. Коли рятувальники прибули на місце, у вікнах пошкодженої будівлі перебували люди, двох із них вдалося евакуювати за допомогою драбин. О 19:11 пожежу ліквідували, а аварійно-рятувальні роботи завершили о 22:30.

Будинок пережив імперію, революцію і бомбардування Києва

Будівля, по якій ударив російський дрон, має історію тривалістю понад 170 років. Її звели у 1851–1852 роках за проєктом архітектора Олександра Беретті. Спочатку це була двоповерхова споруда для училища бідних дівчат та сиріт, згодом заклад отримав ім’я графині Євдокії Левашової. У 1865 році його перетворили на пансіон приблизно для сотні вихованок.

Наприкінці XIX століття місця стало бракувати, тому у 1891–1892 роках архітектор Костянтин Тарасов надбудував третій поверх. Роботу виконали настільки делікатно, що новий ярус не порушив класичних пропорцій споруди. До наших днів будинок зберіг рустований фасад, профільовані лиштви, художнє чавунне литво та центральні парадні сходи, створені ще за задумом Беретті.

Історична іронія полягає в тому, що будівля вже переживала бойові дії. На початку 1918 року під час бомбардування Києва військами Михайла Муравйова вона зазнала лише порівняно незначних пошкоджень — були вибиті вікна, пошкоджені стіни та дах. Через понад століття війна знову дісталася до цих стін.

Тут проходила Українська революція

У 1917 році пансіон опинився буквально в центрі Української революції. Навпроти, у будівлі Педагогічного музею, працювала Українська Центральна Рада. Вулицею між двома спорудами проходили демонстрації та мітинги, тут збиралися учасники політичних і військових з’їздів.

14 липня 1917 року поруч відбувалося урочисте відправлення на фронт 3-го Українського козацького полку імені Михайла Грушевського. На збережених фотографіях видно виступи самого Грушевського та Симона Петлюри.

Певний час у колишньому пансіоні навіть розміщувався Український генеральний військовий комітет. Сусідство військових з ученицями виявилося складним: адміністрація скаржилася на використані приміщення, вимагала провести ремонт, дезінфекцію та замінити десятки зіпсованих ковдр. Після звернення безпосередньо до Михайла Грушевського військові залишили будинок.

Як колишній пансіон став домом української науки

Перетворення будинку на один із центрів української науки почалося у 1918 році. За гетьмана Павла Скоропадського міністр народної освіти Микола Василенко розпочав роботу над створенням Української академії наук, а комісію з підготовки законопроєкту очолив Володимир Вернадський.

У червні 1918-го приміщення пансіону вже розглядали як місце проживання професорів, які прибували до Києва для роботи над створенням Академії. Після кількох змін влади Вернадський та Агатангел Кримський продовжили домагатися передачі будинку.

У лютому 1919 року садибу пансіону графині Левашової передали Українській академії наук. Вона стала першою нерухомістю Академії.

У наступні десятиліття колишні житлові кімнати перетворювали на кабінети, бібліотеки та наукові установи. Тут працювали комісії словника української мови, біографічного словника діячів України, археографії, історії та права, соціологічні й економічні підрозділи. У правому крилі облаштували залу загальних засідань Академії.

Вернадський, Грушевський, Богомолець і Патон

З цими стінами пов’язана історія одразу кількох поколінь українських учених. Володимир Вернадський став першим президентом Української академії наук і був одним із ключових людей, завдяки яким вона взагалі постала як інституція.

Тут працював Олександр Богомолець — патофізіолог, ендокринолог і президент Академії у 1930–1946 роках. Його наступником став біохімік Олександр Палладін, за керівництва якого у 1946–1948 роках будівлю реконструювали після війни.

З 1962 до 2020 року Академію очолював Борис Патон. Його робочий кабінет у будинку зберегли як меморіальний музей. Після повернення до радянської України у 1924 році тут також працював Михайло Грушевський, який очолював Історичну секцію Всеукраїнської академії наук.

Горбулін був у кабінеті під час удару

Одним із людей, яких російський удар застав усередині будівлі, став Володимир Горбулін. Колишній секретар РНБО розповів, що під час обідньої перерви сидів біля стіни між двома вікнами. Після вибуху вікна вилетіли разом зі склом та обладнанням, яке стояло на його столі.

Горбулін отримав легку травму. Його асистентка, яка перебувала поруч із будівлею, загинула. Загалом прокуратура повідомила про шістьох травмованих унаслідок удару по НАН України. Пізніше під час розбору завалів рятувальники деблокували тіло ще однієї загиблої людини.

Президент Володимир Зеленський заявив, що на російський удар буде відповідь, а міський голова Віталій Кличко назвав атаку терором проти цивільних та історичної забудови. Про завершення рятувальної операції повідомила ДСНС Києва.

Будівлю НАН щодня бачать мільйони українців

Споруда на Володимирській, 54 має ще одну впізнавану деталь. Саме будівля Президії НАН України зображена на реверсі банкноти номіналом 1000 гривень, яку Національний банк ввів в обіг у 2019 році.

До російського удару вона залишалася діючим адміністративним і науковим центром: тут працювали президент НАН Анатолій Загородній, віцепрезиденти, головний учений секретар та апарат Президії, відбувалися засідання, церемонії вручення премій і наукові зустрічі.

Тому атака 28 вересня стала ударом не просто по черговій адміністративній будівлі. Пошкоджена споруда пережила Російську імперію, революції, зміни режимів, дві світові війни та понад століття розвитку української науки. Тепер до цієї історії додався ще один слід війни — російський удар 2026 року.