Харківська міська рада опублікувала концепцію відновлення будинку на вулиці Квітки-Основ’яненка, 11 — пам’ятки містобудування та архітектури місцевого значення, яка серйозно постраждала від російського обстрілу у 2022 році та пожежі у 2024-му. Йдеться про одну з історичних будівель у центрі Харкова, що зберігає пам’ять про купецьке місто ХІХ століття, стару торговельну культуру та архітектурний масштаб довоєнного міського середовища. Тепер навколо її майбутнього знову виникла дискусія: як відновлювати пошкоджену пам’ятку так, щоб вона не втратила автентичність.

У представленій концепції передбачили надбудову мансардного поверху та облаштування аркади-галереї на першому поверсі. Такий підхід може виглядати як спроба не лише законсервувати пошкоджену будівлю, а й повернути її до активного міського життя. Водночас будь-які зміни в об’єкті, який має статус пам’ятки, потребують особливо обережного ставлення. Для історичної архітектури важливими є не тільки фасад або декоративні елементи, а й пропорції, силует, висотність, ритм вікон, об’єм і зв’язок із навколишньою забудовою.

На це звернув увагу фотограф і дослідник історії Харкова Іван Пономаренко. Він наголосив, що будинок має пам’яткоохоронний статус, а отже, запропоновані втручання мають оцінювати фахівці. За його словами, аркада могла існувати в будівлі приблизно 200 років тому, а скління першого поверху з’явилося пізніше. Водночас дослідник підкреслив, що навіть якщо певні елементи мають історичне підґрунтя, важливо не забувати про автентичний вигляд пам’ятки. Насамперед ідеться про збереження її пропорцій.

Будинок на вулиці Квітки-Основ’яненка, 11 відомий як будинок купців Тамбовцевих. Його звели у 1824 році за проєктом архітектора Степана Чернишова. Це одна з тих споруд, які допомагають побачити Харків не лише як індустріальний, університетський чи модерністський центр, а і як місто з глибокою купецькою історією. У таких будинках поєднувалися житлова й комерційна функції: родина Тамбовцевих мешкала на другому поверсі, а на першому працювали крамниці. Саме така модель була характерною для міського життя ХІХ століття.

Цінність цієї будівлі полягає не лише у даті спорудження. Вона є частиною історичного середовища Харкова, де кожен збережений об’єкт допомагає відновити уявлення про стару структуру міста. Після масштабних руйнувань, яких Харків зазнав через російські обстріли, питання збереження таких пам’яток стало ще гострішим. Відновлення вже не може бути лише технічним процесом. Воно перетворюється на роботу з пам’яттю, ідентичністю та майбутнім міського центру.

Будівля також відома завдяки галантерейному магазину Федора Януровського «Дамське щастя». На початку ХХ століття його реклама регулярно з’являлася в харківській пресі, а продавчині спілкувалися з покупцями італійською, німецькою, англійською та французькою. Ця деталь багато говорить про тодішній Харків: місто було відкритим, торговельним, багатомовним і пов’язаним із європейськими культурними практиками. Магазин із такою ж назвою працював у будинку ще на початку 2010-х років, зберігаючи символічний місток між старою та сучасною історією локації.

Саме тому обговорення концепції відновлення не можна зводити лише до питання мансарди чи аркади. Насправді йдеться про те, як місто працює зі своїми історичними будівлями після руйнувань. Один підхід передбачає швидке пристосування об’єкта до нових потреб, іноді з істотною зміною його вигляду. Інший вимагає ретельного дослідження, фіксації автентичних елементів, аналізу історичних матеріалів і поступового відновлення з урахуванням пам’яткоохоронних норм. Для пам’ятки місцевого значення другий шлях є складнішим, але саме він дозволяє зберегти справжню цінність будівлі.

Мансардний поверх у такому контексті може стати найбільш дискусійним елементом. Надбудови часто змінюють силует історичних споруд, навіть якщо візуально намагаються наслідувати стару архітектуру. Для будинку початку ХІХ століття важливо не втратити масштаб, через який він сприймається як частина старого міського середовища. Якщо новий поверх порушить історичні пропорції, будівля може формально залишитися відновленою, але фактично втратить частину свого характеру.

Аркада-галерея на першому поверсі також потребує фахового обговорення. Якщо історичні дослідження підтвердять, що подібний елемент справді існував у ранній версії будинку, його відтворення може бути виправданим. Але реставрація не повинна перетворюватися на довільне повернення до уявного минулого. Важливо зрозуміти, який саме період історії будинку обирають як основний для відновлення: первісний вигляд 1824 року, пізніші перебудови, вигляд початку ХХ століття чи стан, у якому будівля отримала статус пам’ятки.

Це питання принципове для всієї української реставраційної практики. Історичні будівлі часто змінювалися протягом десятиліть або століть, і кожен шар може мати власну цінність. Повернення до найдавнішого вигляду не завжди є найкращим рішенням, якщо пізніші зміни також стали частиною історії об’єкта. Саме тому такі концепції мають обговорюватися не лише на рівні візуалізацій, а й на рівні науково-проєктної документації, архівних матеріалів і висновків реставраторів.

Для Харкова питання відновлення архітектурної спадщини має особливу емоційну вагу. Місто зазнало величезних руйнувань від російських ударів, і кожна пошкоджена пам’ятка стала нагадуванням про цілеспрямовану атаку не лише на інфраструктуру, а й на культурну тканину міста. Будинок Тамбовцевих пережив обстріл у 2022 році, а потім пожежу у 2024-му. Тому сама поява концепції його відновлення є важливою новиною. Вона означає, що місто не відмовляється від пошкоджених історичних об’єктів і шукає шляхи повернути їх до життя.

Водночас відбудова після війни не повинна ставати приводом для втрати автентичності. Часто під гаслом «відновлення» пам’ятки можуть перебудовувати так, що від історичної споруди залишається лише адреса або загальний контур. Для Харкова, який має сильну архітектурну ідентичність, це особливо небезпечно. Місто потребує не тільки нових квадратних метрів, а й збереження тих шарів, які роблять його впізнаваним і неповторним.

Загалом Харківська міська рада представила концепції відновлення 16 житлових будинків і одного ліцею. Ознайомитися з ними та проголосувати можна на сайті Департаменту з благоустрою, відбудови та реконструкції. Такий формат може дати мешканцям можливість долучитися до обговорення майбутнього міста. Однак громадське голосування не замінює професійної експертизи, особливо коли йдеться про пам’ятки архітектури. Думка громади важлива, але остаточні рішення мають спиратися на фахові висновки реставраторів, архітекторів і пам’яткоохоронців.

Будинок Тамбовцевих може стати прикладом якісного відновлення історичної споруди, якщо процес буде прозорим, професійним і уважним до деталей. Для цього потрібно не поспішати з ефектними рішеннями, а спершу відповісти на базові питання: які елементи будівлі збереглися, що можна відновити автентично, які втручання допустимі, чи не порушить мансарда історичні пропорції, як аркада вплине на сприйняття першого поверху і яку функцію матиме будівля після робіт.

Історія цієї пам’ятки показує, що навіть одна будівля може вмістити в собі кілька епох: купецький Харків ХІХ століття, міську торгівлю початку ХХ століття, пам’ять про магазин «Дамське щастя», сучасний досвід руйнування та майбутню відбудову. Саме тому до неї потрібно ставитися не як до порожньої оболонки, яку можна пристосувати будь-яким способом, а як до носія міської пам’яті. Якщо Харків зможе відновити цей будинок із повагою до його історії, це стане важливим сигналом для всієї післявоєнної реконструкції українських міст.