І́гор Євге́нович Бранови́цький — український військовик, кулеметник 90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир» 81-ї десантно-штурмової бригади, учасник війни на сході України, захисник Донецького аеропорту. Під час вивезення поранених потрапив у полон російських силовиків, де й загинув від рук терориста Арсена Павлова (позивний «Моторола»). Герой України (2016, посмертно), лицар Ордену «Народний Герой України» (посмертно).

Біографія

Ігор Брановицький народився 25 квітня 1976 року у місті Києві в сім’ї військовослужбовця. Його батько, Євген Брановицький, був офіцером радянської армії та брав участь в афганській війні, що сформувало атмосферу військового виховання в родині. Ігор зростав активною та патріотичною дитиною, з дитинства захоплювався військовою справою та був зацікавлений в історії України. Після закінчення київської середньої школи № 171 (нині Києво-Печерський ліцей «Лідер») він вступив до Київського технікуму електронних приладів, який закінчив у 1995 році.

Після навчання Ігор вирішив пройти строкову службу у Збройних Силах України. У 1995-1996 роках він служив у 1500-му Центрі підготовки інженерних військ Збройних Сил України, розташованому в Кам’янці-Подільському, Хмельницької області. Під час служби Брановицький був відряджений до 901-ї окремої понтонно-мостової роти ЗСУ, яка брала участь у миротворчій місії Організації Об’єднаних Націй у Республіці Ангола. Там він допомагав місцевому населенню будувати понтонні переправи та супроводжував гуманітарні конвої.

Повернувшись до цивільного життя, Ігор продовжив працювати та активно брав участь у суспільно-політичному житті України. У 2013-2014 роках він став одним з учасників Революції гідності, що відбувалася на Майдані Незалежності в Києві. Під час цих подій Ігор демонстрував відвагу та готовність боротися за права та свободи українців.

Коли влітку 2014 року розпочалася агресія Росії проти України, Ігор Брановицький добровільно мобілізувався та вирушив на фронт. В кінці серпня 2014 року він пройшов військові навчання під Житомиром, а вже з жовтня брав активну участь в антитерористичній операції на сході України як кулеметник 90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир». Ігор був частиною оборони Донецького аеропорту, ставши відомим як один із «кіборгів» — захисників цього стратегічного об’єкту.

20 січня 2015 року, під час одного з найжорстокіших боїв за Донецький аеропорт, після підриву російськими бойовиками другого поверху нового терміналу, Брановицький рятував поранених побратимів. Саме під час цих подій Ігор потрапив у полон до російських силовиків, де його та інших полонених допитували та катували. Коли бойовики шукали кулеметника, Брановицький добровільно визнав себе ним, врятувавши інших полонених. 21 січня 2015 року Ігор Брановицький був розстріляний терористом Арсеном Павловим (позивний «Моторола»). Його тіло було ідентифіковане лише в березні того ж року, після чого відбувся похорон у Києві на Міському кладовищі «Берковець».

Цікаві факти

• Ігор Брановицький народився у родині військового та з дитинства мріяв стати солдатом, беручи приклад зі свого батька.
• У складі миротворчої місії ООН в Анголі він не лише виконував військові завдання, а й допомагав місцевому населенню з побудовою інфраструктури.
• Брав активну участь у Революції гідності, де проявив свої лідерські якості та готовність боротися за права українців.
• Під час оборони Донецького аеропорту врятував кількох поранених бійців, витягнувши їх з-під обстрілів.
• Добровільно визнав себе кулеметником під час допитів, щоб врятувати інших полонених від загибелі.
• Ігор мав величезний авторитет серед побратимів, завдяки своїй відвазі та самопожертві.

Вшанування пам’яті

Ігор Брановицький був нагороджений найвищими державними відзнаками посмертно. Указом Президента України Петра Порошенка № 349/2016 від 23 серпня 2016 року Ігорю Брановицькому було присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка». Також він був нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (23 травня 2015 року) та Орденом «Народний Герой України» (посмертно).

У Києві, на фасаді будівлі Київського технікуму електронних приладів, де навчався Брановицький, йому було встановлено меморіальну дошку. У 2016 році одну з вулиць у Печерському районі Києва перейменували на честь Ігоря Брановицького. Також на честь Брановицького названо вулиці в інших містах України, зокрема в Кам’янці-Подільському.

У Києві було закладено сквер пам’яті загиблим в АТО на вулиці Чорнобильській, де встановлено пам’ятний знак з ім’ям Ігоря Брановицького. У вересні 2017 року в місті Кам’янець-Подільський було відкрито меморіальну дошку на фасаді клубу 201-го навчального центру Збройних Сил України, де служив Ігор Брановицький під час строкової служби.

Ігор Брановицький став символом відваги та самопожертви у сучасній історії України. Його геройський вчинок під час оборони Донецького аеропорту є прикладом мужності та незламності, які надихають тисячі українців на боротьбу за незалежність своєї країни. Історія життя та смерті Брановицького нагадує про важливість захисту рідної землі та єдності нації у важкі часи. Більше про життєвий шлях Ігоря Брановицького можна дізнатися на сайті ukrainian-nation.org.ua