У Чернігівському літературно-меморіальному музеї-заповіднику Михайла Коцюбинського виявили рідкісні українськомовні версії екранізацій творів письменника, створених у 1950-х роках

У Чернігівському літературно-меморіальному музеї-заповіднику Михайла Коцюбинського виявили унікальні українськомовні варіанти екранізацій творів класика, створені у середині ХХ століття. Про знахідку повідомив «Довженко-Центр», підкресливши її виняткову культурну й історичну цінність для українського кіно та національної пам’яті.

Відкриття стало результатом кропіткої роботи головної зберігачки фондів музею Катерини Федько та кінознавця «Довженко-Центру» Олега Оліфера. Під час опрацювання фондових матеріалів вони натрапили на плівки, які тривалий час залишалися поза увагою дослідників. Йдеться про 35-міліметрові фільмокопії короткометражних стрічок «Пе-коптьор (На піч)» режисера Володимира Карасьова та «Коні не винні» Станіслава Комара. Обидві картини були випущені Одеською кіностудією 1956 року і є екранізаціями творів Михайла Коцюбинського, одного з ключових представників українського модернізму.

Окрім короткометражок, у фондах музею виявили й 16-міліметрові копії повнометражних фільмів «Кривавий світанок» 1956 року режисера Олексія Швачка та «Дорогою ціною» 1957 року Марка Донського. Ці стрічки створювалися на кіностудії імені Довженка й також ґрунтуються на літературній спадщині Коцюбинського. Особливість знайдених копій полягає в тому, що вони зберегли українськомовні версії, які нині вважаються рідкісними.

У 1950–1960-х роках більшість українських фільмів мали кілька мовних варіантів. Проте через політичні обставини, централізовану систему прокату та пізніші втрати архівів значна частина україномовних копій не збереглася. Часто в архівах залишалися лише російськомовні версії, тоді як оригінальні українські доріжки втрачалися або знищувалися. Саме тому нинішня знахідка має не лише мистецьке, а й символічне значення — вона повертає голос українському кіно середини ХХ століття.

Екранізації творів Коцюбинського відігравали важливу роль у формуванні кіномови того часу. Його тексти з їхньою психологічною глибиною, увагою до внутрішнього світу героя та соціального контексту ставали основою для режисерських пошуків і візуальних експериментів. Фільми «Дорогою ціною» та «Кривавий світанок» зокрема демонстрували прагнення українських кінематографістів осмислювати історію, національну ідентичність і драматизм людської долі через кінематографічну форму.

За словами представників «Довженко-Центру», після дослідження технічного стану плівок і проведення необхідних реставраційних процедур стрічки буде передано на оцифрування до Кінолабораторії Центру. Це дозволить зберегти матеріали для майбутніх поколінь і зробити їх доступними для дослідників, кіноманів та ширшої аудиторії. Оцифрування також відкриває можливість для подальших показів у межах ретроспектив, фестивалів і освітніх програм.

Фахівці наголошують, що подібні знахідки часто трапляються завдяки системній роботі з музейними та архівними фондами. Українські культурні інституції нині активно переосмислюють власні колекції, шукаючи в них забуті або недооцінені артефакти. У випадку з фільмами за творами Коцюбинського йдеться не просто про віднайдені копії, а про відновлення частини культурної спадщини, яка довгий час залишалася поза публічним простором.

Виявлення українськомовних версій стрічок 1950-х років також актуалізує дискусію про збереження аудіовізуальної спадщини в Україні. Плівка є вразливим носієм, який потребує спеціальних умов зберігання та професійного догляду. Без своєчасної реставрації такі матеріали можуть безповоротно втратитися. Саме тому співпраця музеїв і профільних інституцій, як-от «Довженко-Центру», стає ключовою для збереження історії українського кіно.

Ця історія ще раз підкреслює, що культурні скарби можуть зберігатися там, де їх найменше очікують. І кожна подібна знахідка не лише доповнює кінематографічну мапу України, а й зміцнює зв’язок між літературною спадщиною та екранним мистецтвом. Повернення українськомовних версій фільмів за творами Михайла Коцюбинського — це крок до глибшого осмислення нашої історії та відновлення повноцінного звучання української культури в її різних формах.