У Житомирі розпочали процес, який може стати прецедентом для збереження міського монументального мистецтва: мозаїчні панно на п’яти будівлях планують внести до Переліку щойно виявлених об’єктів культурної спадщини. Йдеться про роботи, розміщені на фасадах Житомирська політехніка, кінотеатрів Космос і Жовтень, а також дитячого садка «Ромашка» і школи №33. Ініціатива має на меті вперше надати цим об’єктам офіційний охоронний статус, якого досі не має жодна мозаїка в місті.
Найближчим часом спеціально створена робоча група здійснить виїзди на об’єкти для фахового огляду. Експерти оцінять технічний стан панно, зафіксують їхній вигляд і підготують пакет документації, необхідний для подальшого розгляду. Йдеться про облікові картки, історичні довідки, фотофіксацію та акти технічного стану. Після цього матеріали передадуть до обласної адміністрації, яка ухвалюватиме рішення щодо включення мозаїк до переліку. Наступним етапом стане їхнє внесення до державного реєстру як об’єктів монументального мистецтва.
Важливо, що мова йде саме про мозаїчні панно, а не про будівлі в цілому. Такий підхід дозволяє зберегти художні елементи навіть у разі реконструкції або зміни функції споруд. Саме це питання стало особливо актуальним на тлі останніх містобудівних процесів у Житомирі, де частина об’єктів радянського періоду опинилася під загрозою перебудови або демонтажу.
Одним із ключових прикладів є кінотеатр Космос, відкритий у 1987 році за проєктом архітектора Василь Микитенко. У свій час це був один із найбільших кіномайданчиків міста з двома залами на 200 і 700 місць. Після майже двох десятиліть роботи будівля стільки ж часу стоїть зачиненою, поступово втрачаючи свій первісний вигляд. Водночас саме вона зберегла одну з найцінніших мозаїк міста — панно «Сузір’я космосу».
Автором цього твору є житомирський художник Олександр Костюк, який особисто захищав проєкт на художній раді в Києві. Панно виконане зі смальти блакитних і синіх відтінків із використанням алюмінієвих фігур знаків зодіаку. Для його створення використали кілька тонн матеріалів, а чотири майстри вручну викладали композицію, формуючи складну візуальну структуру, що поєднує космічну символіку та естетику пізнього модернізму. Усередині будівлі також збереглося ще одне керамічне панно, однак його подальша доля наразі невизначена.
Питання збереження «Сузір’я космосу» загострилося після того, як у 2025 році будівлю кінотеатру викупив приватний забудовник. Згідно з умовами договору, він зобов’язаний зберегти як мозаїку, так і функціональне призначення об’єкта. Передбачається, що панно стане частиною нового архітектурного комплексу, однак детального публічного проєкту інтеграції поки що не представлено. Це викликає занепокоєння серед громадськості, особливо на тлі непідтверджених повідомлень про можливий демонтаж будівлі разом із мозаїкою.
Ще одним показовим випадком стала ситуація з дитячим садком «Ромашка», де на початку 2026 року під час підготовки до утеплення будівлі мозаїка опинилася під загрозою пошкодження або повного закриття. Завдяки втручанню активістів і фахівців панно вдалося зберегти, що лише підсилило аргументи на користь необхідності надання таким об’єктам офіційного статусу.
У міській раді зазначають, що створення робочої групи зі збереження мозаїк стало відповіддю на зростаючий інтерес до цього виду мистецтва та усвідомлення його культурної цінності. У подальшому планується розширити дослідження і скласти окремий перелік мозаїк, розташованих усередині навчальних закладів, що може відкрити новий пласт для вивчення і збереження.
Експерти наголошують, що мозаїки другої половини ХХ століття є важливою частиною візуального коду українських міст. Вони поєднують архітектуру, ідеологію та мистецтво, відображаючи епоху та її естетичні орієнтири. Водночас через відсутність охоронного статусу такі об’єкти часто зникають або зазнають незворотних змін під час реконструкцій.
Ініціатива Житомира може стати прикладом для інших міст, де подібні панно залишаються без належного захисту. Вона демонструє, що навіть у межах локальної політики можливо сформувати системний підхід до збереження культурної спадщини, який враховує як історичну, так і сучасну цінність об’єктів.
Таким чином, процес внесення мозаїк до переліку щойно виявлених об’єктів культурної спадщини є не лише технічною процедурою, а й важливим кроком у переосмисленні міського простору. Він дозволяє зберегти унікальні художні елементи та інтегрувати їх у сучасний контекст, не втрачаючи історичної пам’яті.
