У дорожньо-транспортній пригоді під Києвом загинув еколог, зоозахисник і директор Київського еколого-культурного центру Володимир Борейко. Про трагедію повідомила його дружина, журналістка Ольга Мусафірова. Обставини аварії наразі залишаються невідомими, інформацію про дату та місце прощання обіцяють оприлюднити пізніше. Смерть Борейка стала серйозною втратою для українського природоохоронного руху, адже він був однією з його ключових постатей протягом десятиліть.
Володимир Борейко був не лише активістом, а й системним дослідником і популяризатором екологічної етики. Він очолював громадську організацію «Київський еколого-культурний центр», яка стала однією з найвпливовіших платформ у сфері захисту довкілля в Україні. Під його керівництвом організація реалізувала численні кампанії, спрямовані на збереження дикої природи, захист тварин та розвиток природоохоронного законодавства.
Його діяльність охоплювала широкий спектр напрямів — від практичної боротьби за збереження природних територій до формування екологічної свідомості суспільства. Борейко був автором понад 200 книжок і більш як 700 наукових статей, у яких досліджував питання екологічної етики, прав тварин і взаємодії людини з природою. Його тексти стали важливим джерелом для фахівців, студентів і активістів, а також вплинули на формування сучасного дискурсу в українській екологічній політиці.
Серед ініціатив, які він започаткував або активно підтримував, — масштабні кампанії з обліку найстаріших дерев України, боротьба проти використання капканів і токсичних речовин, таких як фосфід цинку, а також активна протидія діяльності дельфінаріїв. Він послідовно виступав за заборону весняного полювання та обмеження мисливської діяльності в межах біосферних заповідників і національних природних парків, наголошуючи на необхідності збереження біорізноманіття.
Важливим досягненням Борейка стало розширення природно-заповідного фонду України. За його участі та під його керівництвом у 20 областях було створено 588 об’єктів природоохоронного значення. Це не лише формальні цифри, а й реальні території, які отримали шанс на збереження у довгостроковій перспективі. Паралельно він активно працював у правовому полі: спільно з командою «Екоправо-Київ» виграв 75 судових справ, що стосувалися захисту довкілля, формуючи судову практику у цій сфері.
Його діяльність також мала безпосередній вплив на законодавчі процеси. Борейко був одним із ініціаторів низки природоохоронних законів, які заклали основу для подальшого розвитку екологічної політики в Україні. Він неодноразово наголошував, що захист природи має бути не лише моральним вибором, а й закріпленою нормою державної політики.
За свій внесок у збереження довкілля Володимир Борейко був відзначений державними нагородами. У 2010 році йому присвоїли почесне звання «Заслужений природоохоронець України». У 2024 році Київська обласна рада нагородила його почесною грамотою за значний внесок у розвиток заповідної справи та охорону природи. Ці відзнаки стали визнанням його багаторічної праці, яка часто вимагала наполегливості, принциповості та готовності до протистояння.
Смерть Борейка стала ударом для екологічної спільноти, яка втратила не лише лідера, а й ідеолога руху. Його діяльність формувала нове покоління активістів і змінювала ставлення суспільства до природи. У час, коли Україна переживає складні виклики, зокрема екологічні наслідки війни, значення таких постатей лише зростає.
Володимир Борейко залишив по собі не лише наукову спадщину, а й реальні зміни у сфері охорони природи. Його робота стала прикладом того, як громадянська позиція може трансформуватися у конкретні результати на рівні держави. Пам’ять про нього збережеться у створених заповідниках, прийнятих законах і тисячах людей, яких він надихнув на захист довкілля.
