Український хор «Пісні для України» став частиною щорічного різдвяного звернення короля Великої Британії Чарльза III, яке традиційно транслюють наприкінці року для мільйонів глядачів у Сполученому Королівстві та за його межами. Запис звернення відбувався у Вестмінстерському абатстві — символічному просторі британської історії, монархії та духовної традиції. Участь українського хору в цій події стала знаковим жестом культурної підтримки України та визнання ролі української спільноти у сучасному британському суспільстві на тлі війни.
Наприкінці трансляції прозвучало нове аранжування композиції Carol of the Bells, створене композитором Саймоном Го. Саме ця мелодія у світі відома як різдвяна класика, однак її основою є «Щедрик» українського композитора Миколи Леонтовича. Виконання у Вестмінстерському абатстві підкреслило українське походження твору, який десятиліттями сприймали як універсальний різдвяний мотив, часто не пов’язуючи його з Україною. У контексті звернення короля ця музика прозвучала не лише як святкова композиція, а й як символ культурної спадщини народу, що сьогодні бореться за своє існування.
У виконанні взяли участь солістки хору «Пісні для України» Ольга Терлецька та Аріна Королецька, які доповнили хорове звучання виразними вокальними партіями. Разом із ними на сцені були артисти Королівської опери, королівська арфістка Маред П’ю-Еванс, а також військові музиканти британських підрозділів. Таке поєднання цивільних і військових виконавців, професійних оперних артистів і хору української громади створило багатошаровий музичний образ, у якому злилися традиція, сучасність і солідарність.
Сам хор «Пісні для України» було створено у Великій Британії після початку повномасштабної війни як об’єднання українців, які змушені були покинути свої домівки. Для багатьох учасників колективу спів став не лише формою творчого самовираження, а й способом зберегти зв’язок із рідною культурою, мовою та спільнотою. За короткий час хор перетворився на помітний культурний голос української діаспори, виступаючи на благодійних подіях, церковних службах і публічних заходах, спрямованих на підтримку України.
Музичний директор і головний диригент хору Богдан Паращак наголосив, що колектив залишається потужним голосом української громади у Великій Британії, значна частина якої опинилася за кордоном через війну. За його словами, участь у різдвяному зверненні короля стала не лише честю, а й відповідальністю, адже хор представляв не окремий проєкт, а цілу спільноту людей з травматичним досвідом вимушеного переселення. Саме тому виконання «Щедрика» у новому аранжуванні набуло глибшого сенсу, поєднавши святковість із пам’яттю про втрати та надією на повернення миру.
Різдвяне звернення монарха у Великій Британії традиційно має особливу символічну вагу. Це момент підсумків року, звернення до цінностей єдності, співчуття та взаємної підтримки. Поява українського хору в такому контексті стала чітким сигналом підтримки України на найвищому символічному рівні. Через музику, яка добре знайома британській аудиторії, але має українське коріння, було створено міст між культурами й досвідом двох народів.
Особливу увагу привертає і вибір саме Carol of the Bells як фінальної композиції звернення. У світовому культурному просторі ця мелодія часто асоціюється з Різдвом загалом, проте виконання українським хором у серці британської монархії повернуло їй первинний контекст. Це стало ще одним прикладом того, як українська культура поступово відвойовує своє авторство та видимість у глобальному просторі, не через конфронтацію, а через мистецтво й діалог.
Для українського суспільства цей виступ має значення не лише як приємна новина зі світу культури. Він демонструє, що навіть у часи війни український голос звучить на найпрестижніших світових майданчиках. Музика стає формою м’якої сили, яка доносить історію країни, її біль і надію без перекладів і пояснень. Участь хору «Пісні для України» у зверненні короля Чарльза III стала прикладом того, як культура здатна говорити від імені народу тоді, коли слова часто виявляються недостатніми.
Цей різдвяний виступ закарбувався як момент міжнародної солідарності, у якому поєдналися британська традиція, українська музична спадщина та спільне прагнення до миру. Для багатьох українців у Британії й за її межами він став підтвердженням того, що їхній голос чують, а їхню культуру визнають і шанують на найвищому рівні.
