Майже третину книжкового ринку в Україні становлять піратські видання. Про це повідомив президент Української видавничої асоціації Артем Біденко на тлі нового розслідування української буктокерки Анєв про книжкове піратство. У центрі цієї історії опинилося полтавське видавництво Sky Print, яке, за даними розслідування, роками може бути пов’язане з друком і продажем нелегальних книжок, фейковими вихідними даними, машинним перекладом і мережею онлайн-магазинів, що змінюють домени після блокувань. Для українського книжкового ринку це не просто черговий скандал, а симптом великої проблеми: піратство вийшло за межі випадкових PDF-файлів і перетворилося на цілу інфраструктуру.

Розслідування почалося з практичного експерименту. Буктокерка Анєв замовила піратську книжку через сайт bookstore.com.ua, простежила оплату, доставку, перевірила відкриті реєстри й судові документи. Сам механізм купівлі вже показав характерні ознаки тіньової торгівлі. Оплату попросили переказати на особисту картку, підтвердження замовлення надіслали у Viber від «книжкового магазину» без чіткої назви, а посилку відправили через іншого ФОП. На самій книжці вказали фейковий ISBN і вигадане видавництво з Кишинева. Така схема дозволяє розмивати відповідальність: покупець бачить нібито готовий товар, але юридичні сліди розкидані між різними особами, сервісами й назвами.

Фейковий ISBN і вигадане молдовське видавництво є особливо важливими деталями. ISBN у легальному книжковому ринку працює як ідентифікатор видання: він допомагає відстежувати походження книжки, видавця, конкретну редакцію й обіг. Коли на книжці вказують фальшиві дані, це не просто технічна маніпуляція. Це спроба надати піратському продукту вигляду легального видання й одночасно ускладнити відповідальність для реальних організаторів друку. Напис «Кишинів, Молдова» на книжках, які фактично пов’язують з українською поліграфічною мережею, виглядає як спосіб вивести схему з-під прямої уваги українських правовласників і контролюючих органів.

За даними розслідування, Sky Print зареєстроване в Полтаві з 2007 року й займається поліграфічними послугами. Водночас автори розслідування стверджують, що мережа вже 18 років друкує піратські книжки з машинним перекладом і зазначає на них «Кишинів, Молдова», щоб уникати юридичної відповідальності. Якщо ці дані підтвердяться в межах офіційних перевірок або судових процесів, ітиметься не про дрібну порушницьку практику, а про системний бізнес, який роками працював поруч із легальним книжковим ринком і відбирав у нього читачів, доходи та довіру.

Проблема піратських книжок не обмежується тим, що автори й видавці не отримують грошей. Такі видання часто мають машинний або неякісний переклад, погану редактуру, помилки, спотворення тексту, дешевий друк і сумнівне оформлення. Читач може не одразу зрозуміти, що купує нелегальну копію, особливо якщо товар продається через популярні маркетплейси або онлайн-магазини. У результаті страждає не лише правовласник, а й сам покупець, який платить за продукт нижчої якості й фактично підтримує тіньову схему.

У розслідуванні згадують зв’язок із сайтом BookHub, який раніше блокували СБУ та Держкомтелерадіо. Після блокування магазин, за даними матеріалу, переїхав на новий домен. Це типова поведінка піратських ресурсів: коли один сайт потрапляє під обмеження, з’являється інший, часто з подібним асортиментом, структурою, контактами або способом оплати. За даними Держкомтелерадіо, у 2025 році повторно блокували сайти BookHub, Leader-Books, BookMood і «Книжкову Лавку». Також у розслідуванні фігурують інші пов’язані ресурси — Knigomania, IQbook і Knigoman, частину з яких зареєстрували на іншу людину з Харкова.

Ця мережевість є однією з головних причин, чому боротися з книжковим піратством складно. Це вже не один магазин і не один склад. Це система сайтів, ФОПів, карток, служб доставки, маркетплейсів, рекламних каналів і доменів, які можуть змінюватися після блокувань. Для покупця все виглядає просто: він знаходить дешевшу книжку в Google, переходить на сайт, оплачує замовлення й отримує посилку. Але за цією простотою може стояти інфраструктура, яка обходить авторське право, приховує реальних бенефіціарів і маскує походження продукції.

Окрема проблема — продаж піратських книжок через великі платформи. За словами Артема Біденка, видання Sky Print продають через Prom, Rozetka і багато інших онлайн-магазинів. Для ринку це особливо болісно, бо присутність на великих платформах створює в покупця відчуття легальності. Якщо книжка продається там, де люди звикли купувати техніку, одяг, побутові товари й офіційні видання, багато хто не перевірятиме ISBN, видавця або якість перекладу. Маркетплейси фактично стають каналом легітимізації піратського товару, навіть якщо самі формально не є його виробниками.

При цьому Sky Print, як зазначив Артем Біденко, не має активних соцмереж, не давав інтерв’ю й не брав участі в книжкових фестивалях. Для нормального видавництва, яке працює з авторами, читачами, перекладачами, редакторами й літературною спільнотою, така невидимість виглядає дивно. Легальні видавці зазвичай просувають книжки, беруть участь у ярмарках, комунікують із читачами, будують бренд і репутацію. Піратський бізнес, навпаки, зацікавлений у мінімальній публічності, але максимальній доступності товару в пошуку й на маркетплейсах.

Розслідування також звертає увагу на політичні й бізнесові зв’язки людей, пов’язаних із компанією. Один зі співвласників балотувався до Полтавської облради від партії «Слуга народу», інший входить до регіональної ради «Європейської солідарності», а бухгалтерка компанії раніше балотувалася від «Радикальної партії». Крім того, чоловік керівниці видавництва очолює Полтавську обласну дирекцію «Укргазбанку», а юридична адреса Sky Print збігається з адресою компанії, яка фігурувала в кримінальній справі про розкрадання активів мережі перукарень. Самі ці факти не є доказом вини, але вони показують, що навколо історії є достатньо зв’язків, які потребують перевірки й публічної відповіді.

Після публікації розслідування в «Укргазбанку» відреагували й заявили, що розпочали службову перевірку щодо свого співробітника. Представники банку попросили авторів матеріалу надіслати докази його безпосередньої участі у піратській схемі. Така реакція є важливою, бо скандал вийшов за межі книжкової спільноти й торкнувся репутації державного банківського сектору. Якщо в розслідуванні згадуються люди з публічними або впливовими посадами, суспільство очікує не мовчання, а формальної перевірки, пояснень і прозорих висновків.

Українські видавці наголошують, що одна з головних проблем — доступність піратських сайтів у пошуку Google. Людина, яка шукає книжку, часто бачить у результатах не лише офіційні книгарні, а й ресурси з дешевшими піратськими виданнями. Якщо такі сайти добре індексуються, мають привабливі ціни й простий процес замовлення, вони фактично конкурують із легальним ринком на нерівних умовах. Легальний видавець платить авторські гонорари, купує права, оплачує перекладачів, редакторів, коректорів, дизайнерів, друк, податки й логістику. Пірат копіює готовий продукт або робить неякісну версію й продає дешевше.

Саме тому Українська видавнича асоціація разом із Мінкультом та Міносвіти звернулися до Google в Україні з проханням заблокувати домени з підтвердженим піратством. Ідеться не лише про покарання окремих сайтів, а про зміну доступності піратського товару. Якщо нелегальні ресурси не з’являтимуться в перших результатах пошуку, частина покупців просто не потрапить у цю схему. Але блокування доменів саме по собі не вирішить проблему повністю, якщо піратські продавці зможуть швидко створювати нові адреси, нові ФОПи й нові канали продажу.

Для українського книжкового ринку питання піратства стало особливо гострим після початку повномасштабної війни. З одного боку, зріс інтерес до української книжки, перекладів, нонфікшну, історії, сучасної літератури й видань українською мовою. З іншого — економічна ситуація змусила частину читачів шукати дешевші варіанти. Цим і користуються пірати: вони пропонують нібито доступну альтернативу, але фактично підривають саме той ринок, який має розвивати українську культуру, підтримувати авторів і забезпечувати якісний переклад світової літератури.

Книжкове піратство — це також питання культурної безпеки. У країні, яка воює за власну ідентичність, книжка має не лише комерційну, а й стратегічну цінність. Легальний видавничий ринок формує бібліотеки, освітнє середовище, перекладацьку школу, професійні стандарти й довіру до українського продукту. Піратський ринок, навпаки, розмиває якість, знецінює працю авторів і створює хаос, у якому читач не завжди розуміє, що саме купує.

Вихід із цієї ситуації має бути комплексним. Потрібні не лише блокування сайтів, а й відповідальність для виробників, перевірка маркетплейсів, прозорі правила для продавців книжок, швидка реакція на фейкові ISBN, співпраця з платіжними сервісами й службами доставки, а також просвітницька робота з читачами. Люди мають знати, як відрізнити легальне видання від піратського: перевіряти видавця, якість друку, ISBN, ціну, спосіб оплати, наявність офіційної книгарні й репутацію продавця.

Скандал навколо Sky Print показав, що книжкове піратство в Україні давно перестало бути маргінальним явищем. Якщо оцінка про майже третину ринку відповідає реальності, то йдеться про величезні втрати для видавців, авторів, перекладачів і держави. Але водночас це розслідування може стати точкою тиску на систему. Коли схеми стають публічними, коли називають домени, компанії, способи оплати й канали продажу, боротися з ними стає легше. Тепер важливо, щоб після суспільного резонансу були не лише заяви, а й конкретні рішення.