В Одесі завершили реставрацію унікальних вхідних дверей прибуткового будинку Михайла Гринберга 1902 року, що розташований на вулиці Святослава Караванського, 19. Це один із архітектурних символів старої Одеси, створений у стилі необароко та відомий завдяки своїм виразним декоративним деталям. Двері, які протягом десятиліть втрачали первісну пластику й автентичний вигляд, тепер повністю повернули історичну форму й характер початку ХХ століття. Реставрацію виконали майстри ініціативи «Тисячі дверей», які спеціалізуються на збереженні міської столярної спадщини.
Під час робіт спеціалісти вирівняли дверну конструкцію, відновили пропорції, відтворили втрачений необароковий декор і повернули дереву його об’ємність та фактуру. Різьблення, яке раніше було приховане під шарами старих фарбувань і механічних пошкоджень, знову набуло характерної глибини, що дозволяє відчути його на дотик. Майстри прагнули не просто оновити полотно, а повернути йому той художній рівень, який був притаманний одеським теслярам початку минулого століття.
Важливою частиною реставрації стало відновлення оригінальних металевих деталей. На дверях збережено та реставровано решітки з клеймом одеського коваля М. Файфеля — рідкісний елемент, що додає об’єкту особливої історичної цінності. Метал очистили, зміцнили, повернули автентичний вигляд і блиск. Також оновили фурнітуру: латунні накладки, декоративні елементи, ручку, завіси. Кожен предмет проходив ретельну реставрацію, щоб його можна було не лише використовувати, а й сприймати як частину художньої композиції.
Попри повагу до історичності, двері оснастили й сучасним технічним оснащенням, яке не порушує їхнього вигляду. Встановлено якісний доводчик, що продовжує ресурс конструкції, та нову систему запирання з акумулятором, яка працює навіть за відключення світла. Усе це інтегрували так, щоб технічні елементи не зруйнували автентичної естетики столітньої роботи.
Будівля Гринберга має важливе місце в архітектурному контексті Одеси. Зведена у 1902 році за проєктом Михайла Линецького, вона є характерним прикладом міської забудови епохи модерну з елементами необароко. Протягом ХХ століття тут розміщувалися ремісничі крамниці, меблеві майстерні, невеликі виробничі приміщення й крамниці. Двері цього будинку були своєрідною «візитівкою» простору — вони відігравали не лише утилітарну, а й декоративну, репрезентативну функцію.
Команда реставраторів підкреслює, що їхнім завданням було не просто створити копію чи відреставрувати окремі фрагменти, а зберегти історичний об’єкт у комплексі. Тому відновлені елементи виконувалися на основі аналізу старих фото, збережених фрагментів та аналогів доби. Важливою була й робота з деревиною: її наситили захисними складами, провели глибоку стабілізацію та створили шар, що дозволяє дверям зберегтися ще на десятиліття.
Реставрація дверей будинку Гринберга — це частина ширшого процесу відновлення історичної тканини Одеси, де десятки старовинних брам, вікон і порталів перебувають у занедбаному стані. «Тисячі дверей» прагнуть змінити ситуацію, повертаючи місту обличчя, яке воно мало понад століття тому. Для багатьох жителів такі відновлення стають символом того, що місто зберігає себе попри час, війну й економічні виклики, а кожен маленький об’єкт культурної спадщини може отримати друге життя.
Відновлені двері вже встановлені на своє місце, і тепер їх знову можуть побачити мешканці та гості міста. Вони нагадують про майстерність ремісників минулого, про повагу до архітектури та про важливість системної реставрації. Цей проєкт показує, що навіть одна відреставрована брама здатна повернути атмосферу справжньої Одеси, де історія — не абстракція, а матеріальна й жива частина міського простору.
