Вчора, 6 травня 2025 року, стало відомо про смерть одного з найяскравіших діячів української культури — Валерія Шевчука. Народний депутат Микола Княжицький, зазначив, що письменник довго боровся із серйозною недугою.

Про смерть письменника повідомила родина

Донька письменника, Юліанна Шевчук, розповіла, що її батько перебував у реанімації лікарні «Феофанія» у тяжкому стані. 

«Він страждав, і ми поруч із ним також… Хай Господь дарує йому спокій… Спочивай з миром, тату», — написала вона.

Письменницький спадок для України — десятки книг і перекладів

Народжений 1939 року на Житомирщині, Валерій Шевчук залишив після себе майже 40 видань: романи, оповідання, казки, поезії, п’єси та автобіографічні твори. Його проза відзначається глибокою психологічністю та естетикою бароко. Твори перекладені більш ніж 20 мовами.

Григорій Сковорода, “Сад божественних пісень”

“Любов – не тихий стан, не туга в серці,
Це не покірність, це не ніжний спокій.
Вона огонь, палке бажання душі,
Її вогонь не загасить ніхто,
Бо тільки любов здатна всюди тліти.”

Окрім художньої творчості, Шевчук активно займався літературознавством. Перекладав і досліджував тексти давньої української літератури, зокрема спадщину Сковороди, Котляревського, Шевченка. Наукові праці Шевчук — це глибокі студії з історії літератури та суспільно-політичної думки України XVI–XVIII століть.

Валерій Шевчук був почесним доктором ЛНУ імені Івана Франка. Його ім’я залишиться серед символів української інтелектуальної еліти XX–XXI століть.

Нагадаємо, у Києві оцифрували документи будівлі Спілки письменників — столиця готується до відбудови.