Британська письменниця Джоан Ролінґ надіслала особистого листа українському морському піхотинцю Олександру Іванову, який понад чотири роки провів у російському полоні. Разом із листом авторка передала військовому підписаний примірник своєї книжки. Історія Олександра стала відомою завдяки тому, що під час неволі він пошепки переповідав побратимам сюжети всіх семи романів про Гаррі Поттера, допомагаючи їм не втрачати надії.

Олександр Іванов — майор 36-ї окремої бригади морської піхоти та один із захисників Маріуполя. Під час запеклих боїв за місто він перебував у районі металургійного комбінату імені Ілліча. Востаннє військовий написав рідним 12 квітня 2022 року. Після цього зв’язок із ним зник, а згодом родина дізналася, що Олександр потрапив у російський полон.

Додому захисник повернувся лише 15 травня 2026 року. Загалом у неволі він провів 1494 дні. За цей час його утримували у кількох місцях на території Росії. Для родини, друзів та побратимів роки очікування перетворилися на тривалий період невизначеності, коли будь-яка інформація про військового мала надзвичайне значення.

Однією з речей, які допомагали Олександру пережити цей час, стали книги, які він пам’ятав ще з дитинства. Серією романів Джоан Ролінґ про Гаррі Поттера морпіх захопився задовго до війни. Він перечитував книги багато разів і настільки добре пам’ятав історію, що міг відтворювати значну частину сюжету практично напам’ять.

У російському полоні ця любов до літератури набула зовсім іншого значення. За словами Олександра, полоненим забороняли розмовляти між собою. Попри це він почав пошепки переповідати побратимам історії про Гаррі Поттера, намагаючись робити це так, щоб не почули охоронці.

В умовах ізоляції, постійного психологічного тиску та невідомості знайома історія про боротьбу добра і зла стала для полонених одним зі способів хоча б ненадовго відволіктися від реальності. Олександр послідовно переказував події всіх семи романів — від знайомства маленького Гаррі зі світом магії до фінального протистояння з Волдемортом.

Коли історія доходила до завершення, побратими просили його почати все спочатку. Так книги, яких фізично не було поруч, фактично продовжували існувати завдяки пам’яті одного з військовополонених. Олександр став для інших полонених своєрідною «живою книжкою».

Ця історія поступово стала відомою за межами родини та кола побратимів. Про захоплення Олександра світом Гаррі Поттера та його незвичайні перекази в полоні розповідала дружина військового Неллі Іванова, його друзі, а також українські журналісти.

Кореспондентки ТСН Наталя Нагорна та Неллі Ковальська приїжджали висвітлювати обміни військовополоненими, щоразу сподіваючись побачити серед звільнених Олександра. З собою журналістки привозили символічні речі, пов’язані зі світом Гаррі Поттера. Серед них була іграшкова сова та шкарпетки з написом «Доббі вільний» — відсиланням до одного з найвідоміших персонажів книжкової серії.

Для близьких Олександра ці речі стали символом очікування його повернення. Образ Доббі, який у книгах здобуває свободу після багаторічного підкорення, отримав у цій історії особливо емоційне значення.

Ще в січні 2026 року Неллі Іванова вирішила написати самій Джоан Ролінґ. У листі вона розповіла письменниці про чоловіка, який перебуває в російському полоні та переповідає її книги іншим українським військовополоненим. За словами близьких, у неволі він фактично перетворився на «живу книжку», зберігаючи історії у пам’яті та ділячись ними з іншими.

На той момент Олександр ще залишався в полоні. Його звільнення відбулося лише через кілька місяців — 15 травня. Після повернення морпіха в Україну історія отримала продовження.

До Джоан Ролінґ звернулася громадська організація Ukraine WOW, яка розповіла письменниці про звільнення військового та його незвичайний зв’язок зі світом Гаррі Поттера. Авторка відповіла на звернення та передала для Олександра особистого листа і примірник книги зі своїм підписом.

У листі Джоан Ролінґ зазначила, що дізналася про любов українського військового до історій про Гаррі Поттера та про те, наскільки важливою підтримкою ці сюжети стали для нього і побратимів у неволі. Письменниця висловила радість через звільнення Олександра та побажала йому довгого й щасливого життя.

Подарунок морському піхотинцю передали 31 липня. Дата виявилася символічною — саме цього дня народилася сама Джоан Ролінґ, а в її книжковому всесвіті 31 липня також є днем народження Гаррі Поттера.

Для Олександра отримання листа від письменниці стало подією, яку він, за власними словами, не міг навіть уявити під час перебування в російському полоні.

«Коли я був у полоні, то навіть уявити не міг, що одного дня отримаю лист від Джоан Ролінґ. Її книжки допомагали мені та моїм побратимам не втрачати надії, а її слова стали для мене великою підтримкою. Я дуже щасливий і безмежно вдячний», — розповів військовий.

Історія Олександра Іванова показує, яку несподівану роль культура та література можуть відігравати у найважчих обставинах. Книжки, прочитані багато років тому, у полоні перетворилися для нього не просто на спогад про мирне життя. Вони стали способом підтримувати інших людей і на кілька хвилин переносити їх за межі реальності, в якій вони опинилися.

У звичайних умовах переказ улюбленого роману може бути лише дружньою розмовою. Для людей у російському полоні він набував зовсім іншого сенсу. Неможливість вільно говорити, відсутність книжок і звичного інформаційного середовища робили кожну історію способом зберегти відчуття нормального життя.

Особливо символічним стало те, що після звільнення ця історія дійшла до самої авторки романів. Те, що колись починалося для Олександра як дитяче захоплення фантастичним світом, через багато років допомогло йому підтримувати побратимів у російській неволі, а зрештою привело до особистого листа від Джоан Ролінґ.

1494 дні полону стали величезним відрізком життя українського морпіха. Повернення додому стало для нього початком нового етапу — відновлення після пережитого, зустрічей із близькими та поступового повернення до життя поза неволею.

Підписана книга та кілька рядків від письменниці навряд чи можуть передати масштаб пережитого військовим, однак для Олександра вони мають особливий особистий сенс. Адже персонажі та історії, які він багато років носив у пам’яті, допомогли йому та його побратимам пережити час, коли справжніх книжок поруч не було.

Тепер історія про українського морпіха, який у полоні пошепки розповідав «Гаррі Поттера», отримала власний символічний фінал. Після повернення на свободу Олександр Іванов отримав від авторки книжкового світу, який допомагав йому виживати морально, особисті слова підтримки та книгу з її підписом.