«Книжковий Арсенал» оголосив програму та старт продажу квитків на свій 14-й фестиваль, який відбудеться з 28 до 31 травня у Києві, у Мистецькому арсеналі на вулиці Івана Мазепи. Для українського культурного середовища ця подія давно стала значно більшою, ніж книжковий ярмарок. «Книжковий Арсенал» — це місце зустрічі видавців, письменників, читачів, військових, волонтерів, митців, інтелектуалів і всіх, хто бачить у книжках не лише спосіб дозвілля, а інструмент пам’яті, спротиву й осмислення реальності. У час великої війни такий фестиваль набуває особливої ваги, бо книжка стає не втечею від дійсності, а способом витримати її, назвати свої втрати й сформулювати майбутнє.
Цьогоріч організатори заявляють про понад 150 учасників ярмарку та близько 240 подій у програмі. Це дискусії, лекції, презентації книжок, музичні виступи, перформанси, воркшопи й виставки. Такий масштаб показує, що український книжковий ринок, попри війну, економічний тиск, релокації, нестачу кадрів, проблеми з друком і складну логістику, продовжує працювати й розвиватися. Видавці випускають нові книжки, автори пишуть, перекладачі відкривають українському читачеві світову літературу, а читачі шукають тексти, які допомагають зрозуміти себе й країну.
На першому поверсі Старого арсеналу традиційно працюватиме книжковий ярмарок. Там представлять великі та незалежні видавництва, партнерські стенди, військові й волонтерські ініціативи, а також ярмарок ілюстраторів із роботами художників, дизайнерів і графіків. Саме ярмарок залишається серцем події, бо він дає можливість побачити книжкову Україну в усій різноманітності: від великих видавничих домів до малих нішевих проєктів, від дитячої літератури до репортажистики, від поезії до історичних досліджень, від перекладної прози до книжок про війну, пам’ять і сучасну українську ідентичність.
Особливо важливо, що поруч із видавництвами на фестивалі будуть військові та волонтерські ініціативи. У нинішніх умовах культура й оборона в Україні давно перестали існувати в різних світах. Письменники служать у війську, видавці збирають кошти на потреби підрозділів, читачі купують книжки й донатять, митці створюють роботи про фронт, полон, втрати, евакуацію та спротив. «Книжковий Арсенал» у такій реальності стає майданчиком, де культурна розмова не відривається від війни, а чесно визнає її присутність у кожному вимірі суспільного життя.
Фокус-тема цьогорічного фестивалю — «Нести свою свободу». Це формулювання звучить не як абстрактне гасло, а як дуже точне визначення українського досвіду останніх років. Свобода для України сьогодні — не декоративне слово з політичних промов, а щоденна відповідальність, ціна, ризик і вибір. Її несуть військові на фронті, родини полонених, люди в окупації, волонтери, журналісти, правозахисники, митці, переселенці, читачі й ті, хто в тилу продовжує працювати, платити податки, виховувати дітей і зберігати нормальність. Саме тому тема фестивалю неминуче торкатиметься болючих питань: де проходять межі свободи, що відбувається з людиною в полоні, як говорити про окупацію, як поєднати героїзацію й вразливість, як не перетворити живих людей на зручні символи.
Куратором фокус-теми став Максим Буткевич — правозахисник, військовий і колишній полонений. Його участь надає темі особливої глибини. Буткевич не говорить про свободу з теоретичної відстані. Його досвід поєднує правозахисну роботу, участь у захисті країни й переживання полону. Це означає, що розмова про свободу в межах фестивалю може бути не риторичною, а дуже конкретною: про людську гідність, про межу між виживанням і спротивом, про відповідальність суспільства перед тими, хто повернувся з полону, і про тих, хто досі залишається в неволі.
Окремо на фестиваль повертається «Програма письменника». Її куруватиме Андрій Любка — письменник, волонтер і військовослужбовець ЗСУ. Цьогоріч програма буде присвячена темі сусідів та взаємин між країнами й суспільствами. Для України ця тема особливо актуальна, бо війна різко змінила наше розуміння сусідства. Росія як сусід виявилася імперією, що прагне знищити українську державність. Водночас Польща, країни Балтії, Молдова, Румунія, Словаччина, Угорщина та інші держави регіону по-різному реагують на українську війну, міграцію, безпеку, пам’ять і спільну історію. Сусідство більше не є лише географією. Це питання довіри, кордонів, травм, союзів, непорозумінь і майбутньої архітектури Європи.
Програма Андрія Любки може стати важливою саме тому, що література дозволяє говорити про сусідів складніше, ніж політичні заяви. Країни складаються не лише з урядів, а й з мов, родинних історій, прикордонних міст, міграції, образів, стереотипів, спільних воєн, взаємної допомоги й давніх конфліктів. Україна сьогодні переосмислює своє місце в регіоні й дедалі чіткіше бачить, хто є партнером, хто боїться, хто вагається, а хто намагається залишити простір для імперської двозначності. У цьому сенсі розмова про сусідів є також розмовою про українську суб’єктність.
Мистецька частина 14-го «Книжкового Арсеналу» включатиме 15 виставкових проєктів. Це важливо, бо фестиваль традиційно поєднує книжку з візуальним мистецтвом, дизайном, ілюстрацією й перформативними практиками. Книжкова культура сьогодні не обмежується текстом на сторінці. Вона включає обкладинку, шрифт, ілюстрацію, простір презентації, виставковий жест, звук, сцену й діалог із глядачем. Для Мистецького арсеналу така міждисциплінарність є природною: це місце, де книжка зустрічається з мистецтвом, а читання стає частиною ширшого культурного досвіду.
Організатори також обіцяють музичну програму, фудкорти й спеціальні події від видавців. Ці елементи роблять фестиваль не лише інтелектуальною, а й міською подією. Люди приходять на «Книжковий Арсенал» не тільки купити книжки чи послухати лекцію. Вони зустрічаються з друзями, гуляють залами, відкривають нових авторів, стоять у чергах за підписами, дискутують після подій, п’ють каву, слухають музику й відчувають, що культура залишається живою. У воєнному Києві це має особливе значення: фестиваль стає місцем відновлення спільності, якої часто бракує в повсякденному житті, розірваному тривогами, втомою й новинами з фронту.
14-й «Книжковий Арсенал» також показує стійкість українського читача. Попри війну, українці продовжують купувати книжки, чекати новинок, підтримувати видавництва й приходити на літературні події. Частково це пов’язано з мовним і культурним поворотом, який посилився після повномасштабного вторгнення. Багато людей свідомо перейшли на українську книжку, відкрили для себе українських авторів, почали більше читати історію, репортажистику, мемуари, поезію й тексти про деколонізацію. Книжковий ринок став одним із просторів, де українці переосмислюють себе після десятиліть російського культурного впливу.
У цьому контексті ярмарок і програма фестивалю мають не лише культурне, а й суспільне значення. Книжки допомагають формувати мову для складних тем: війни, втрати, полону, окупації, справедливості, пам’яті, відповідальності й свободи. Вони дозволяють говорити про те, що важко вмістити в коротку новину або політичний коментар. Саме тому «Книжковий Арсенал» у 2026 році є не просто подією для книголюбів. Це частина великої української розмови про те, ким ми є, що захищаємо і як будемо жити після війни.
Фестиваль відбуватиметься з 28 до 31 травня, і ці чотири дні можуть стати одним із головних культурних моментів весни в Києві. Програма з близько 240 подій дозволяє кожному знайти власну траєкторію: хтось прийде за новими романами, хтось — на дискусію про свободу, хтось — на зустріч із військовими авторами, хтось — на виставки, хтось — на дитячі чи підліткові книжки, хтось — на розмову про сусідів і майбутнє регіону. Саме ця багатошаровість завжди була силою «Книжкового Арсеналу».
У підсумку цьогорічний фестиваль виглядає як подія, що поєднує ринок, інтелектуальну програму, мистецтво, громадянську позицію й досвід війни. Його фокус-тема «Нести свою свободу» звучить як запрошення до непростої, але необхідної розмови. Українська свобода сьогодні не є абстракцією. Вона має обличчя військових, полонених, волонтерів, авторів, читачів, переселенців, родин загиблих, людей в окупації й тих, хто щодня робить свою роботу. «Книжковий Арсенал» дає цій свободі простір для слова — а отже, допомагає їй триматися.
