4 червня в Національній опері України відбудеться світова прем’єра концертної версії опери «Матері Херсона» українського композитора Максима Коломійця. Твір створили на спільне замовлення Метрополітен-опери в Нью-Йорку та Польської національної опери у Варшаві. Уже сам склад партнерів робить цю подію винятковою для української культури: одна з найважливіших оперних інституцій світу, провідна польська сцена, Національна опера України та Львівська національна опера об’єдналися навколо твору, який говорить про один із найболючіших злочинів російсько-української війни — викрадення, депортацію та утримання українських дітей на окупованих територіях.

В основі опери — реальні свідчення жінок, які повертали своїх дітей із російської окупації. Сюжет розповідає про двох матерів із Херсона, які долають понад чотири тисячі кілометрів через кілька країн і підконтрольні Росії території, щоб повернути дочок, утримуваних у Криму. Це не абстрактна історія про материнську любов, а драматична розповідь про конкретний досвід війни, де дорога додому перетворюється на небезпечний маршрут крізь кордони, страх, бюрократію, окупаційну владу й невизначеність. У центрі — не фронтова лінія, а цивільна мужність жінок, які роблять майже неможливе заради своїх дітей.

Лібрето написав американський драматург Джордж Брант, а український переклад здійснив письменник Мирослав Лаюк. Диригуватиме Кері-Лінн Вілсон — засновниця Ukrainian Freedom Orchestra та музична директорка «Київської камерати». Українську прем’єру представляють Метрополітен-опера, Польська національна опера, Національна опера України та Львівська національна опера за підтримки KSE Foundation. Для Києва це не лише музична прем’єра, а й акт культурної дипломатії: історія українських матерів прозвучить мовою великої опери, створеної в міжнародному партнерстві, але глибоко вкоріненої в українській реальності.

Продюсерки Галина Григоренко та Саша Андрусик розповідали, що одним із головних рушіїв проєкту став генеральний директор Метрополітен-опери Пітер Гелб, а також його дружина, диригентка Кері-Лінн Вілсон. Гелб і директор Польської національної опери будуть присутні на концертній прем’єрі в Києві. Ця присутність має символічне значення: світові інституції не просто замовили твір про Україну на відстані, а приїжджають у столицю країни, яка продовжує жити під час війни, щоб почути цю історію саме тут, у її реальному контексті.

Саша Андрусик, співзасновниця музичної агенції «Ухо», працювала в проєкті як консультантка Джорджа Бранта й Максима Коломійця з українського контексту та документальної основи лібрето. За її словами, найбільше вони з Коломійцем взаємодіяли з Полом Кремо, головним драматургом Метрополітен-опери. Згодом Андрусик консультувала режисерку майбутньої сценічної постановки Барбару Висоцьку, допомагала обрати перекладача й працювала з Мирославом Лаюком над українською версією тексту. Така деталізована робота важлива, бо тема не дозволяє поверховості. Історія депортованих дітей потребує не лише художньої сили, а й точності, етичності та поваги до реальних людей, чиї свідчення стали основою опери.

Після вибору теми команда зрозуміла, що над твором не можуть працювати тільки композитор і лібретист. До процесу залучали людей та організації, які допомагають українським родинам повертати дітей із російської окупації. Вони ділилися свідченнями з дотриманням вимог захисту персональних даних. Це принципово важливо: опера працює з документальним матеріалом, але не має права перетворювати чужий біль на сценічний ефект. Захист персональних даних, зміна імен персонажів, обережність у роботі з історіями — усе це частина відповідального мистецького процесу.

Спершу команда розглядала іншу тему — оперу про Майдан як початок російсько-української війни та про Романа Ратушного як центрального героя. Саме із цим пітчем Максим Коломієць пройшов конкурс, після якого його обрали серед понад 70 українських композиторів. Але після кількох місяців роботи Джордж Брант запропонував інший напрям — історію матерів, які їдуть повертати своїх дітей. Ця зміна показує, як художній задум може еволюціонувати під тиском реальності. Майдан і постать Ратушного залишаються ключовими для розуміння війни, але тема депортованих дітей стала настільки гострою, що вимагала окремого великого висловлювання.

Окремим рішенням стало збереження в тексті імені Марії Львової-Бєлової — російського уповноваженого з прав дитини, щодо якої Міжнародний кримінальний суд видав ордер на арешт у справі про депортацію українських дітей. Інші персонажі можуть мати вигадані імена, але ця фігура залишилася частиною документального контексту. Такий підхід важливий, бо опера не ховає політичну й юридичну реальність за узагальненими образами. Вона прямо вказує на систему, яка стоїть за злочином, і не дозволяє перетворити історію на безіменну трагедію.

Максим Коломієць говорить, що це історія про один із найболючіших злочинів війни, і для нього важливо, щоб цей досвід був почутий у світі, а кожен використовував свої можливості, аби цьому протидіяти. У цих словах окреслена головна місія твору. «Матері Херсона» — не лише опера про страждання. Це спроба винести тему депортації дітей на міжнародну сцену так, щоб вона не загубилася серед політичних заяв, звітів і статистики. Музика здатна працювати там, де сухі факти вже не пробивають емоційної броні аудиторії. Вона не замінює правосуддя, але може посилити пам’ять і солідарність.

У виконанні концертної версії візьмуть участь оркестр і хор Національної опери України, Дитячий хор Київського державного музичного ліцею імені М. В. Лисенка та ансамбль «Київська камерата». Головні партії виконають сопрано Мар’яна Мазур, Анастасія Поважна, Софія Соловій, Анастасія Довбіус, мецо-сопрано Анжеліна Швачка, тенор Віталій Роздайгора та бас Тарас Бережанський. Участь дитячого хору в такому творі має особливу емоційну вагу: тема дітей, яких намагаються відірвати від дому, мови й родини, звучатиме не лише через сюжет, а й через живі дитячі голоси на сцені.

Концертна прем’єра в Києві стане першим публічним звучанням опери, але не фінальною точкою її шляху. Сценічна світова прем’єра «Матерів Херсона» відбудеться у Варшаві в жовтні 2026 року, а американська прем’єра запланована в Метрополітен-опері в сезоні 2027–2028. Така траєкторія показує, що українська тема не залишиться локальною. Вона пройде через Київ, Варшаву й Нью-Йорк, тобто через простори, де її почують різні аудиторії — українська, європейська й американська.

Для української культури ця опера важлива ще й тому, що вона фіксує сучасну війну в жанрі, який традиційно працює з великими історичними й моральними конфліктами. Опера вміє говорити про крайні стани: любов, втрату, смерть, владу, зраду, жертовність, повернення. Історія матерів із Херсона природно входить у цей масштаб, бо в ній є все: подорож, страх, опір, надія, родинний зв’язок і зіткнення людини з безжальною державною машиною. Але на відміну від міфологічних або історичних сюжетів, ця драма відбувається зараз, поруч із нами.

«Матері Херсона» також розширюють уявлення про героїзм у війні. Героїнями стають не лише військові на фронті, а й матері, які вирушають у небезпечну дорогу, щоб повернути дітей. Їхня сила не в зброї, а в наполегливості, любові, здатності долати страх і діяти там, де офіційні механізми часто безсилі або надто повільні. Це дуже українська історія воєнного часу: коли звичайні люди беруть на себе надлюдські завдання, бо іншого шляху немає.

Світова прем’єра в Національній опері України стане моментом, коли реальні свідчення українських жінок уперше прозвучать у формі великого музичного твору. Це важливо і для пам’яті, і для міжнародної адвокації, і для самої української сцени. Війна триває, діти досі залишаються в окупації або вивезені Росією, родини продовжують боротися за повернення. Тому ця опера не про минуле. Вона про теперішнє, у якому мистецтво бере на себе відповідальність говорити тоді, коли мовчання було б співучастю в забутті.