В Україні з’явилося нове видавництво «Інша Book», яке спеціалізуватиметься на квір-літературі. Про запуск проєкту пише Divoche Media. Його поява є важливою подією для українського книжкового ринку, адже попри поступове збільшення кількості видань на ЛГБТК+ теми, цей напрям досі залишається недостатньо представленим у масовому культурному просторі. «Інша Book» прагне не просто поповнити полиці новими книжками, а розширити саму мову розмови про ідентичність, досвід, тіло, прийняття, видимість і право людини бути собою.
Видавнича менеджерка Вікторія Попадюк зазначає, що останніми роками в Україні справді побільшало книжок, які торкаються ЛГБТК+ тематики. Однак команда нового видавництва хоче додати більше різноманіття й показати інші грані квір-досвідів в українському просторі. Це принципово важливо, бо квір-література не зводиться лише до історій про камінг-аут або дискримінацію, хоча ці теми залишаються значущими. Вона може говорити про родину, дружбу, дорослішання, кохання, самотність, тілесність, гумор, політичність, пам’ять, мистецтво й повсякденність. І що ширшим буде цей спектр, то точніше література відображатиме реальне життя різних людей.
Одним із перших релізів «Інша Book» стане український переклад графічних мемуарів «Гендерквір» Маї Кобабе. Це автобіографічний мальопис про самоусвідомлення, небінарність, асексуальність і досвід камінг-ауту. Формат графічних мемуарів тут має особливе значення: візуальна мова дозволяє говорити про складні внутрішні процеси не лише словами, а й через образи, паузи, композицію, тілесні деталі й емоційний ритм. Для читачів, які вперше стикаються з темами небінарності або асексуальності, такий формат може бути доступнішим і людянішим, ніж суто теоретичні тексти.
«Гендерквір» уже має складну міжнародну історію. Через відверті теми книжка потрапляла до списків заборонених у США, що лише підкреслює, наскільки чутливою залишається розмова про гендер і сексуальність навіть у демократичних суспільствах. Водночас у 2020 році видання здобуло престижні премії ALA Alex Award і Stonewall Book Award. Цей контраст показує типову долю багатьох важливих книжок: вони можуть викликати спротив у консервативної частини суспільства, але водночас отримувати визнання професійної спільноти за чесність, художню силу й суспільне значення.
Для українського читача переклад «Гендерквір» може стати важливою точкою входу в тему небінарного досвіду. У публічному просторі України ці питання досі часто обговорюють через стереотипи, політичні маніпуляції або поверхові уявлення. Література дає інший шлях — не через гасло чи конфлікт, а через особисту історію. Коли людина читає мемуари, вона бачить не абстрактну «тему», а конкретний шлях самоусвідомлення, сумніви, страхи, спроби пояснити себе близьким, пошук мови для власного досвіду. Саме це робить такі книжки важливими не лише для ЛГБТК+ спільноти, а й для ширшого суспільства.
Другим дебютним проєктом видавництва стане збірка коротких арткоміксів Еріка Шварца «Мистецтво ділитися особистим». Уже сама назва окреслює одну з ключових тем сучасної квір-культури — межу між приватним і публічним. Для багатьох людей із маргіналізованих спільнот особиста історія часто стає політичною, бо сам факт її проговорення ламає мовчання. Водночас ділитися особистим — це не лише жест сміливості, а й ризик: бути неправильно зрозумілим, засудженим, використаним або зведеним до однієї ознаки. Арткомікс як жанр дозволяє працювати з цією напругою тонко, фрагментарно й емоційно.
Вибір перших двох книжок показує, що «Інша Book» одразу заходить у простір, де поєднуються література, візуальне мистецтво й особисте свідчення. Це не випадково. Саме графічні мемуари й арткомікси часто стають важливими інструментами для розповіді про квір-досвід, бо дозволяють передати не лише події, а й внутрішні стани. Ідентичність не завжди можна описати прямолінійно. Вона складається з відчуттів, жестів, поглядів, незручних моментів, сорому, радості, тілесних реакцій, випадкових фраз і повільного накопичення розуміння. Візуальна форма добре працює з такими нюансами.
Поява спеціалізованого видавництва квір-літератури в Україні є важливою ще й тому, що книжковий ринок формує не лише читацькі смаки, а й межі видимості. Якщо певні досвіди не представлені в літературі, суспільство часто сприймає їх як «неіснуючі», «чужі» або «не на часі». Коли ж книжки з’являються українською мовою, потрапляють у книгарні, бібліотеки, фестивалі, огляди й читацькі клуби, вони стають частиною культурної норми. Це не означає, що всі мають однаково мислити або погоджуватися з кожною книжкою. Але це означає, що досвід різних людей має право бути озвученим і прочитаним.
Для України ця тема має додатковий вимір через війну. У час, коли країна бореться за свободу, гідність і право на існування, питання прав людини, рівності та видимості не зникають. Навпаки, вони стають частиною ширшої розмови про те, якою має бути Україна після перемоги. ЛГБТК+ люди служать у війську, волонтерять, працюють, переживають втрати, будують родини, створюють культуру й так само є частиною українського суспільства. Квір-література допомагає побачити цю присутність не як абстракцію, а як живу множинність голосів.
Водночас запуск «Інша Book» може стати важливим сигналом для українських авторів. Наразі видавництво зосередилося на двох перших книжках, але надалі планує працювати з різними жанрами й розвивати не лише перекладну, а й українську квір-літературу, залучаючи нових письменників і письменниць. Це особливо цінно, бо переклади відкривають доступ до світового контексту, але власні тексти дозволяють говорити про локальний досвід: українські міста, родини, мову, війну, пострадянську спадщину, релігійні й соціальні контексти, внутрішню міграцію, військову службу, травму й солідарність.
Українська квір-література має потенціал бути не копією західних моделей, а самостійним явищем. Вона може говорити про те, як формується ідентичність у суспільстві, що пережило колоніальний тиск, революції, війну та швидкі культурні зміни. Вона може досліджувати, як українська мова стає мовою самоназви для людей, які раніше часто змушені були шукати слова для себе в інших культурних просторах. Вона може розповідати про любов і страх на тлі повітряних тривог, про партнерства без належного юридичного захисту, про спільноти взаємодопомоги й про право на ніжність у час насильства.
Окремо важливо, що «Інша Book» працюватиме саме як видавництво, а не як разова серія чи окремий проєкт усередині ширшої структури. Спеціалізація дає можливість будувати послідовну редакційну політику, формувати власну аудиторію, шукати перекладачів, редакторів і дизайнерів, які розуміють чутливість теми, та створювати довгостроковий каталог. Для нішевої літератури це має велике значення, адже вона потребує не випадкової появи, а сталої присутності.
Звісно, запуск такого видавництва може викликати дискусії. Книжки на ЛГБТК+ теми нерідко стають об’єктом критики з боку консервативних груп, а графічні мемуари на кшталт «Гендерквір» уже мають історію заборон і скандалів за кордоном. Але саме тому український ринок потребує професійного підходу: відповідального маркування, якісних перекладів, зрозумілої комунікації, поваги до читачів і готовності пояснювати, чому такі книжки важливі. Заборони й замовчування не роблять суспільство сильнішим. Натомість доступ до різних історій розвиває емпатію, критичне мислення й культурну зрілість.
У ширшому культурному сенсі «Інша Book» продовжує процес дорослішання українського книжкового простору. Сучасна література не може існувати лише в межах безпечних тем і звичних сюжетів. Вона має торкатися складного, інтимного, суперечливого й нового. Саме там часто народжується жива розмова з читачем. Квір-література — це не окрема полиця «для когось іншого», а частина загальної літератури про людину, її пошук себе, стосунки зі світом і право на власний голос.
Перші релізи «Інша Book» окреслюють амбітний напрям: говорити про квір-досвід через особисті історії, графічну мову й різні жанри. Якщо видавництву вдасться поєднати якісний добір текстів, професійний переклад і розвиток українських авторів, воно може стати важливою платформою для нової літературної видимості. А для читачів це означає більше книжок, у яких можна впізнати себе, краще зрозуміти інших або просто побачити, наскільки різноманітною є сучасна українська культура.
