В’ячеслав Брюховецький увійшов в українську освітню історію як людина, яка фактично повернула до життя один із символів національної інтелектуальної традиції — Києво-Могилянську академію. Саме він став тією ключовою постаттю, що пов’язала багатовікову спадщину Могилянки з потребами сучасної держави, перетворивши навчальний заклад на європейський університет нового типу, де поєдналися академічна свобода, відкритість до світу та повага до гуманітарних цінностей.

На зламі епох, наприкінці існування Радянського Союзу, Брюховецький викладав у Канаді та Сполучених Штатах. Цей досвід став для нього надзвичайно важливим: він побачив, як працюють західні університети, які моделі управління та академічні підходи там використовують, як організована автономія вишів і якими можуть бути стосунки між викладачами та студентами. Саме за кордоном він сформував уявлення про те, як має виглядати сучасний український університет, здатний конкурувати на глобальному рівні та залишатися культурним центром для суспільства.

Повернувшись в Україну, Брюховецький багато років очолював Києво-Могилянську академію як ректор, фактично створюючи новий університет на місці відродженого історичного закладу. Його управлінські рішення, сміливість у реформуванні та прагнення до відкритості зробили Могилянку одним із найавторитетніших вишів країни — інтелектуальним осередком, де виростали покоління лідерів, дослідників і громадських діячів. Після завершення ректорського терміну він став почесним президентом університету, продовживши впливати на стратегічний розвиток установи.

Окрім освітньої діяльності, Брюховецький був активно задіяний у громадському житті початку незалежності. Попри те, що в молодості він був членом КПРС, у період демократичних змін він став одним зі співзасновників Народного руху України — організації, що відіграла ключову роль у формуванні українського політичного простору 1990-х і просуванні ідей державної незалежності.

Таким чином, В’ячеслав Брюховецький — це не лише успішний освітній реформатор, а й одна з символічних фігур українського відродження, людина, яка змогла поєднати історичну традицію та модерний підхід, залишивши помітний слід у розвитку національної освіти та громадського життя.