В Україні дедалі частіше інновації народжуються не у великих лабораторіях, а в шкільних майстернях. Дев’ятикласник Андріан Гордійчук із селища Клевань на Рівненщині став прикладом того, як креатив і щирість можуть поєднатися у корисній справі. Хлопець зібрав прототип реабілітаційного тренажера з деталей конструктора LEGO, який може допомогти людям відновлюватися після травм ніг. Його винахід уже привернув увагу науковців, лікарів і військових, для яких питання реабілітації зараз надзвичайно актуальне.
Натхненням для створення пристрою стала близькість госпіталю ветеранів війни, розташованого неподалік дому Андріана. Щодня спостерігаючи за людьми, які вчаться знову ходити після поранень, хлопець вирішив зробити щось практичне, що могло б полегшити процес відновлення. Разом із наставником Віталієм Переходьком він розробив стартап StepUp — реабілітаційний ортез, створений на основі звичайних LEGO-деталей і кількох сервомоторів.
Прототип тренажера виконує одразу три основні функції: допомагає зміцнювати м’язи ніг, покращує рухливість колінного суглоба та сприяє відновленню функцій стопи. Користувач закріплює ногу в пристрої, після чого система з моторів і важелів імітує природні рухи ходи. Завдяки контролеру LegoHub, який під’єднується до смартфона або комп’ютера, можна налаштовувати швидкість, амплітуду та тривалість рухів. Це дозволяє адаптувати тренування під конкретні потреби пацієнта.
Усе почалося з простої ідеї, яку Андріан реалізовував два місяці у шкільному кабінеті робототехніки. Він експериментував із конструкцією, намагався знайти правильні кути руху, випробовував різні види моторів. Допомагали не лише вчителі, а й друзі, які тестували пристрій і допомагали з підключенням контролерів. За словами наставника Віталія Переходька, головна перевага цього винаходу в тому, що він доступний — малобюджетний, простий у користуванні й не потребує спеціальної підготовки.
В Україні аналогічні тренажери для реабілітації існують лише у вигляді дорогих закордонних моделей, тому винахід Андріана може стати справжнім проривом для госпіталів і центрів відновлення. Орієнтовна вартість виготовлення одного пристрою — від 1,5 до 4 тисяч гривень, що у кілька десятків разів дешевше за імпортні аналоги. Це означає, що його можна буде використовувати не лише у спеціалізованих лікарнях, а й удома, під наглядом медиків або самостійно.
Назва StepUp символічна — «зробити крок уперед». Для багатьох пацієнтів після поранень або операцій цей крок є метафорою відновлення. Хлопець каже, що мріє, аби його пристрій допоміг хоча б одній людині знову відчути опору під ногами. Саме ця ідея — служіння людям — стала серцем проєкту.
Команда вже готує наступний етап — створення 3D-моделі ортезу, щоб адаптувати його для серійного виробництва з більш міцних матеріалів. Також планується протестувати пристрій у госпіталі ветеранів війни, де лікарі зможуть оцінити ефективність його дії на практиці. Якщо результати будуть позитивними, StepUp може стати основою для соціального стартапу або навіть державної програми підтримки реабілітаційних ініціатив.
Наставник Андріана підкреслює, що школяр працював над проектом не задля конкурсів чи нагород. Усе почалося з емпатії — щирого бажання допомогти тим, хто пережив війну й потребує підтримки. Саме тому його винахід сприймають не лише як технічне досягнення, а як вияв людяності, який так цінується сьогодні.
Підтримка таких молодих інноваторів важлива, адже вони формують нову культуру відповідальності й креативності в Україні. Коли дитина з маленького селища створює прототип медичного пристрою зі звичайного LEGO, це показує, що інженерний потенціал українців — безмежний. Не обов’язково мати складне обладнання чи великі бюджети, щоб робити корисні речі. Достатньо ідеї, віри та підтримки.
Сьогодні про Андріана Гордійчука говорять як про приклад для однолітків. Його історія надихає не лише молодь, а й дорослих — показує, що навіть у складні часи можна створювати щось, що дає надію. Коли поруч війна і ти бачиш наслідки людських втрат, саме добрі ініціативи стають найпотужнішою відповіддю на руйнування.
Якщо проєкт StepUp отримає подальший розвиток, він може змінити уявлення про реабілітацію в Україні. Простий, доступний і технологічний пристрій, створений школярем, може стати тим інструментом, який допоможе сотням людей відновити рухливість, а головне — віру в себе. І, можливо, саме з таких маленьких винаходів починається велике майбутнє української науки й медицини.
