Лев Ребет — український політичний діяч, юрист, публіцист, один із провідних діячів українського націоналістичного руху. Активний учасник Організації українських націоналістів (ОУН), очолював один із її розколів, відомий як ОУН(з). Лев Ребет був також викладачем, професором, діячем української еміграції в Німеччині, де активно працював як журналіст і редактор у національно-політичних виданнях.

Дата народження: 3 березня 1912
Місце народження: с. Стрий, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорська імперія
Дата смерті: 12 жовтня 1957 (45 років)
Місце смерті: Мюнхен, Німеччина
Причина смерті: вбивство за допомогою отруйного газу
Поховання: Мюнхен, Вальдфрідгоф
Громадянство: Польща (до 1939 року), Німеччина (після 1945 року)
Національність: українець
Віросповідання: Українська греко-католицька церква
Професія: політик, юрист, публіцист, викладач
Цитати: «Наша нація прагне бути вільною і самостійною, і ми будемо боротися до останнього за це право.»

Біографія Лева Ребета

Лев Ребет народився у місті Стрий, на території сучасної Львівської області, в родині дрібних землевласників. Він здобув початкову освіту у Стрию, а потім навчався у Львівському університеті, де отримав ступінь доктора права. Ще в університетські роки Ребет активно долучився до національно-визвольного руху та став членом ОУН, де швидко зарекомендував себе як здібний організатор і оратор.

У 1930-х роках Лев Ребет був активним учасником націоналістичних студентських акцій та належав до керівного складу ОУН. У 1934 році, після вбивства польського міністра Броніслава Пєрацького, був заарештований польською владою і перебував у концтаборі «Береза Картузька». Після звільнення продовжив свою політичну діяльність, а з початком Другої світової війни в 1939 році, активно працював у керівництві ОУН.

Після розколу ОУН на дві фракції в 1940 році Ребет приєднався до фракції, очолюваної Андрієм Мельником, але пізніше став одним із провідників ОУН(з), яку очолював разом з Миколою Лебедем. Ця фракція виступала за більш демократичний підхід до національно-визвольної боротьби.

У 1941 році, після проголошення Акта відновлення Української Держави у Львові, Ребет обіймав посаду державного секретаря в уряді Ярослава Стецька. Незабаром його заарештували німецькі окупаційні війська і депортували до концтабору Заксенгаузен, де він перебував до 1944 року. Після звільнення з концтабору Ребет активно продовжував свою політичну діяльність в еміграції, заснував видавництво «Сучасність», де був головним редактором.

У післявоєнні роки він оселився в Мюнхені (Німеччина), де займався публіцистикою та викладацькою діяльністю, був професором політичної науки, активно публікувався в націоналістичних виданнях та виступав на конференціях, присвячених українському визвольному руху.

Цікаві факти про Лева Ребета

• Студентське лідерство: У Львівському університеті був одним із лідерів націоналістичного руху, організовував студентські акції протесту проти польської влади.
• В’язень концтабору: Перебував у двох концтаборах — польському «Береза Картузька» і німецькому Заксенгаузен. У Заксенгаузені провів близько трьох років, де його використовували як заручника для контролю над українським рухом.
• Теоретик націоналізму: Один із основоположників теоретичних основ українського націоналізму, автор книги «Теорія нації», що стала фундаментальним твором для руху ОУН(з).
• Журналіст та редактор: Заснував видавництво «Сучасність» в Мюнхені, де працював як головний редактор. Під його керівництвом видання стало провідним голосом українського націоналістичного руху на еміграції.
• Цілеспрямований борець за Україну: Продовжував політичну боротьбу навіть після вбивства Степана Бандери у 1959 році, виступав за об’єднання всіх українських націоналістичних сил.

Вшанування пам’яті Лева Ребета

Після трагічної загибелі в 1957 році, внаслідок спецоперації радянських спецслужб (КДБ), пам’ять Лева Ребета вшановують як одного з найбільш значущих діячів українського національно-визвольного руху. Його ім’я стало символом боротьби за незалежність України та протистояння радянському тоталітаризму.

На його честь названо вулиці в багатьох містах України, зокрема у Львові, Києві, Івано-Франківську, Тернополі. У Мюнхені на місці вбивства встановлено меморіальну дошку. У 2007 році було відкрито пам’ятник Леву Ребету на площі біля вокзалу в Стрию, його рідному місті. Також в Україні видано ряд книг, присвячених його життю і діяльності, проведено численні наукові конференції та симпозіуми.

Відзначення пам’яті Лева Ребета відбувається також на рівні української діаспори. Щорічно в Німеччині та США проводяться заходи, присвячені його пам’яті, на яких збираються представники українських організацій, громадські діячі та дослідники його спадщини.

Лев Ребет — одна з ключових постатей українського національно-визвольного руху середини XX століття. Його діяльність і праці заклали основи для розуміння сучасної української державності та національної ідентичності. В умовах репресій та загроз його ім’я стало символом непохитної боротьби за свободу та незалежність України. Дізнатися більше про Лева Ребета та його діяльність можна на сайті ukrainian-nation.org.ua.