Володимир Івасюк став одним із символів української естради ХХ століття. Саме він створив «Червону руту» — пісню, яка перетворилася на справжній культурний код і стала найвідомішим музичним твором епохи. Завдяки цій композиції широку популярність здобула й молода тоді співачка Софія Ротару, для якої хіт став трампліном до всесоюзної слави.

Митець родом із Чернівецької області залишив по собі значний творчий спадок. Його доробок налічує понад сотню пісень, і чимало з них у 1970-х роках лунали буквально з кожного радіоприймача. Ліризм, мелодійність і природна українськість музики Івасюка вирізняли його серед багатьох сучасників.

Попри молодий вік, композитор встиг заявити про себе як про один із головних талановитих авторів того часу. Утім, потенціал Івасюка так і не розкрився повною мірою: у травні 1979 року його знайшли мертвим у лісовому масиві під Львовом. Офіційна версія радянської влади зводилася до самогубства, однак серед людей одразу почали ширитися підозри, що смерть була насильницькою. Чутки пов’язували трагедію з КДБ, який, мовляв, не пробачив композиторові його чітку українську позицію та популярність серед молоді.

Прощання з творцем «Червоної рути» у Львові перетворилося на масштабний прояв громадського спротиву. Тисячі людей прийшли провести митця в останню путь, а похорон набув рис мирної демонстрації проти дій радянського режиму та придушення української культури.

Минуло багато років, перш ніж з’явилися нові спроби встановити істину. У 2019-му група київських експертів, повторно дослідивши обставини трагедії, дійшла висновку, що Івасюк фізично не міг учинити самогубство так, як це описувала радянська слідча версія. Це посилило переконання, що смерть одного з найобдарованіших українських композиторів була наслідком злочину, який довгі десятиліття намагалися приховати.